РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ І ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ
НА РОЗРАХУНКОВО-КАСОВЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
2.1. Поняття і види поточних рахунків
1. Поняття “рахунок” повинно сприйматися адекватно його значенню. Залежно від
застосування воно може позначати різні поняття. Наприклад, за допомогою
бухгалтерських рахунків ведеться облік (у грошовому виразі) власної
фінансово-господарської діяльності організації, чи “металевий” рахунок. Для
здійснення безготівкових розрахунків на договірній основі між банком і клієнтом
використовується поточний рахунок. Тому у залежності від призначення рахунок
може виступати як облікова категорія і як юридична. В обох випадках принципово
схожими є побудова рахунку й відображення записів на ньому. Це є таблиця, ліва
частина якої називається дебет (лат.debet – він винен), а права – кредит (лат.
сredit – він вірить).
Поточний рахунок є юридичною категорією, оскільки відкривається на підставі
договору. У літературі відмічається, що як юридична категорія облік на
банківських рахунках можливий тільки для тих видів майна, матеріальні носії
яких самі по собі являють юридичну фікцію. Рахунок у цьому випадку повністю
замінює матеріальний носій [106 [28] Демушкина Є.С. Природа договора
банковского счета и счета депо // Право и экономика. – 1996. – №21-22. – С.
26.].
Слід погодитися з думкою, що водночас поточний рахунок можна розглядати, як
облікову категорію, оскільки банківський рахунок призначений для обліку коштів
клієнтів і операцій з ними [72, 38] [107 [72, 38] Курбатов А. Банковский счет
как объект правовой деятельности: понятие и значение // Хозяйство и право. –
2001. – №8. – С.25; Ефимова Л.Г. Банковское право. Учебное и практическое
пособие. – С. 103.
]. За формою він також складається з двох частин: у лівій частині (кредит)
відображають кошти, що надходять на рахунок клієнта з інших рахунків або
вносяться готівкою, а в правій (дебет) – кошти, що перераховуються за
дорученням клієнта, списуються у примусовому порядку або видаються готівкою.
Поняття “банківський рахунок” часто розглядається як договір банківського
рахунку, а то й взагалі з ним ототожнюється. Однак такий підхід затушовує
індивідуальність самого поняття банківського рахунку. З юридичної точки зору,
під банківським рахунком слід розуміти оформлений на певну особу документ, у
якому відображаються відомості про зараховані на нього кошти і виконані за
рахунок цих коштів платежі. Спираючись на практику, в принципі, можна
констатувати, що банківський рахунок розглядається, як певна цінність у майні
особи. Вона не має грошової оцінки. Однак, обмеження розпорядження банківським
рахунком, які встановлені законодавством, створює незручності для власника
рахунку та несе для нього певні втрати. Зрозуміло, адже банківський рахунок,
сам по собі є „інструментом” для безготівкових розрахунків. Звідси виникають і
проблеми правового регулювання, оскільки банківський рахунок, на який
направлено публічно-правове регулювання, насамперед, є певною цінністю, у якої
є власник, і яка створена та існує в рамках договірної конструкції.
Банківські рахунки розглядаються насамперед як форма підприємницької діяльності
[84] [108 [84] Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций. – С.246.].
Стан правового регулювання банківських рахунків у певній мірі є свідченням
“ринковості” чи, навпаки, – правил, що діють у цивільному обігу України. На
сьогоднішній день правове регулювання відносин із приводу відкриття та
обслуговування поточних рахунків перебуває у процесі розбудови. Донедавна
підприємства могли мати у своєму розпорядженні тільки один поточний рахунок.
Остаточно обмеження щодо кількості рахунків (поточних) скасоване в редакції
Інструкції НБУ про відкриття рахунків, затвердженій постановою Правління
Національного банку України від 18 грудня 1998 року № 527. Таким чином, у сфері
господарських відносин вирішено важливе питання, яке розширило можливості
суб’єктів господарювання у виборі та отриманні банківських послуг.
У процесі удосконалення правового регулювання банківського рахунку зазнала змін
термінологія, якою користувався законодавець, а саме: не застосовуються такі
поняття як “розрахунковий” чи “субрахунок”. Поділ на поточні і розрахункові
рахунки мав штучний характер і відмінностей, за виключенням суб’єктного складу,
в режимі здійснення операцій не мав. В юридичній літературі відзначалася
єдність їх змісту [109] [109 [109] Советское гражданское право. Ч. II / Под.
ред. В.А. Рясенцева. – М., 1987. – С. 306.], однак практичні висновки зроблені
лише зараз. Слід відмітити, що сучасна нормативна база по інерції все ще в
багатьох випадках використовує термін “розрахунковий рахунок”.
Стаття 7 Закону України про платіжні системи встановлює, що банки мають право
відкривати своїм клієнтам поточні рахунки. Згідно Закону поточний рахунок – це
рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання
грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком, відповідно до
умов договору та вимог законодавства України.
Інструкція НБУ про відкриття рахунків встановлює, що до поточних рахунків також
належать: а) рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються
у випадках, передбачених законами України або рішеннями Кабінету Міністрів
України; б) поточні рахунки типу "Н"; в) поточні рахунки типу "П"; г) карткові
рахунки (картрахунки); д) поточні рахунки виборчих фондів (п.1.8 Інструкції).
2. У відповідності зі ст.6 Закону України про платіжні системи, порядок
відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком
України. Окрім того, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування
передбачають
- Київ+380960830922