РОЗДІЛ 2
Процесуальний порядок виконання рішення про закриття кримінальної справи
2.1. Вирішення питання про речові докази
При завершеннi провадження щодо кримінальної справи у формі його закриття у
стадії досудового розслідування доля речових доказів визначається таким чином.
I. Знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються (п. 1 ст. 81 КПК
України).
Зі змісту норм ст. 81 КПК України можна зрозуміти, що конфіскація знарядь
злочину може проводитися не тільки судом при винесенні обвинувального вироку,
але й органом дізнання, слідчим, прокурором або судом при закритті кримінальної
справи на стадії досудового розслідування.
Не викликає сумніву той факт, що органи слідства мають право конфісковувати
знаряддя злочину при закритті справи у зв’язку з нереабілітуючими підставами.
Під реабілітуючими підставами кримінальної справи слід розуміти такі, що
тягнуть за собою висновок про вiдсутнiсть вини обвинуваченого. До них слід
віднести: відсутність події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК), відсутність в діянні
складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК) та недоведеність участі обвинуваченого у
вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК). При закритті справи у зв’язку з цими
підставами питання про конфіскацію знаряддя злочину відпадає, оскільки закриття
справи за відсутністю події або складу злочину означає, що злочину не було, а
звідси – “знаряддя злочину”, предмета конфіскації, також немає. Закриття справи
за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину означає, що, хоча
злочин і мав місце, він скоєний не обвинуваченим, у зв’язку з чим застосування
будь-яких примусових заходів до нього є неправомірним.
На практиці виникає й інше питання, пов’язане з правом органів слідства на
застосування конфіскації знаряддя злочину, а саме: чи можуть бути предметом
конфіскації знаряддя злочину, які мають значну матеріальну цінність? Це питання
виникає тому, що у кримінальному процесі майнові стягнення проводяться тільки
судом, хоча підстави для цих стягнень виникли вже на стадії досудового
розслідування. Підтвердженням цього є такі норми закону.
Законом передбачено, що тільки судом може бути накладене грошове стягнення на
поручителя в разі скоєння підозрюваним чи обвинуваченим дій, для попередження
яких органом розслідування був застосований запобіжний захід у вигляді
особистої поруки (ст. 153 КПК України). Тільки судом може бути повернена в
доходи держави застава, якщо обвинувачений або підозрюваний порушує умови цього
запобіжного заходу (ч. 6 ст. 154-1 КПК України).
Наведені норми закону дають право зробити висновок, що зміст положення,
передбаченого в п. 1 ст. 81 КПК України, є очевидним, якщо знаряддя злочину
визнані і конфіскуються предмети, які мають незначну цінність (відмички, ключі,
знаряддя злочину, за допомогою яких були нанесенi тілеснi ушкодження, або
предмети, зберігання яких протизаконно, наприклад, бойова зброя). Якщо
необхідність конфіскації об’єктів, які мають значну матеріальну цінність,
виникає, незважаючи на наявність підстав до закриття кримінальної справи на
стадії досудового розслідування, то, відповідно до чинного законодавства це
питання слід вирішувати у суді на загальних підставах із додержанням
встановленої процедури розгляду щодо кримінальної справи.
Конфісковані предмети, які мають визначену вартість, здаються до фінансових
органів для реалізації. Відомчі нормативні акти забороняють правоохоронним
органам брати участь у реалізації речових доказів і інших предметів і
цінностей, у тому числі промтоварів та продуктів, а також купувати їх через
торгівельні організації, якщо їм відомо про походження цих товарів.
Якщо знаряддя злочину можна використовувати у будь-яких видах діяльності (у
медицині, будівництві, сільському господарстві і т.ін.), слідчий або суддя по
акту передають їх до відповідних установ, підприємств, організацій.
З цих загальних правил можливі винятки. Так, за ухвалою суду, який розглянув
кримінальну справу, речові докази вміщуються до колекції Державного
науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, науково-дослідних
експертно-криміналістичних центрів та їх структурних підрозділів (Наказ МВС
України від 30.08.99 № 682 “Про затвердження Настанови про діяльність
експертно-криміналістичної служби МВС України). До цих експертних підрозділiв,
навчальних закладiв МВС України можуть передаватись: предмети, спеціально
призначені для зламу замків, стін, дверей, неспалимі шафи; інструменти, які
мають характер універсальних відмичок, ключів; прилади для крадіжок вантажу,
валiз, вирізання одягу, перевезення контрабанди; саморобна зброя, кастети,
ножі; прилади для підробки печаток, пломб, штампів; апарати для самогоноваріння
і т. ін.
В п. 1 ст. 81 КПК України міститься вимога лише до конфіскації знарядь злочину,
але нічого не сказано про їх знищення, якщо предмети ніякої цінності не
являють. У зв’язку з цим пропонується внести до ст. 81 КПК України відповідні
доповнення.
Знаряддями скоєння злочину можуть бути і транспортні засоби. Судова практика
визначила основні вимоги, яких необхідно обов’язково дотримуватися при
вирішенні питання про конфіскацію транспортного засобу на підставі п. 1 ст. 81
КПК України. Слід визначити, що конфіскації на підставі цієї норми закону може
підлягати транспортний засіб, який: 1) був умисно використаний особою, що
скоїла злочин, для безпосереднього виконання дій, які становлять об’єктивний
бiк складу злочину (наприклад, якщо транспортний засіб використовувався в
процесі вилучення або заволодіння майном); 2) належить особі, яка взяла участь
у вчиненні злочину, на праві особистої власності; 3) визнано знаряддям злочину
або долучено до справи
- Київ+380960830922