РОЗДІЛ 2
НЕДІЛЬНІ ШКОЛИ ЯК НЕТРАДИЦІЙНА ФОРМА ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ В УКРАЇНІ (ДРУГА
ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
2.1. Організаційні засади діяльності недільних шкіл
Внутрішня організація більшості недільних шкіл характеризувалася відсутністю
суворих регламентацій. Структурні елементи побудови педагогічного процесу
(термін навчання, тривалість навчального року, кількість навчальних днів, час
та розклад занять, організація позашкільної роботи, системи управління та
самоуправління і т.д.) майже повністю визначилися правилами внутрішнього
розпорядку, а в деяких школах – спеціальним статутом. Наприклад, „Статут
опікунського комітету Харківської жіночої недільної школи”, затверджений
7 травня 1912 р. [23, 8], „Статут Товариства викладачів Харківської 2-ої
чоловічої недільної школи” [79, 35]. Також створювались спільні товариства
(шкільні ради) кількох недільних шкіл, що діяли за одним статутом, наприклад
кременчуцьких чоловічої та жіночої, відкритих у приміщенні місцевого повітового
училища [105, 62 – 63].
Заняття відбувалися виключно в неділю (для осіб єврейської національності – в
суботу) та святкові дні. Поступово організатори недільних
повторювально-додаткових класів почали вводити додаткові навчальні дні. На
початку ХХ ст. деякі недільні школи перетворились у недільно-вечірні,
практикуючи таким чином 2 – 3-часові заняття протягом 3-х, 4-х, а іноді й 5-ти
днів тижня (зокрема недільні школи Гайворонської управи працювали в середу та
неділю) [49, 284; 57, 12].
Процедура прийому до недільної школи мала чітко визначену структуру. За умови
достатньої кількості викладачів та відповідності освітньої підготовки
абітурієнтів рівню вже діючих груп у деяких недільних школах прийом учнів
продовжувався протягом усього навчального року. В основному організатори
обмежували процес прийому першим місяцем, осінніми місяцями або першим
півріччям. Однак були й виключення з правила [57, 12; 400, 133].
Навчальний рік у недільних школах, зазвичай, тривав з вересня по червень (у
сільській місцевості у зв’язку з сезонними польовими роботами цей термін іноді
змінювався). Деякі школи були відкриті і влітку: в цей час відбувалися заняття
з групами неграмотних, видавалися книги з бібліотеки, проводились екскурсії
[57, 12; 400, 135]. Наприклад, під час літніх „вакацій” (канікул) у Ніжинській
недільній школі замість студентів працювали викладачі місцевого ліцею кн.
Безбородька та київські студенти, які приїздили в цей час додому на канікули
[228, 435].
Кількість навчальних днів за рік у середньому становила 25 – 35 (40). Такі
коливання пояснювалися різноманітністю місцевих умов. Так Харківська приватна
жіноча недільна школа протягом 1900 – 1901 н.р. працювала 32 навчальні дні,
сільські недільні школи Маріупольського повіту Катеринославської губернії – 20
недільних та святкових днів, Херсонської губернії – від 20 до 23 і т.д. [49,
28,47; 400, 136].
Термін навчання в недільній школі визначався чинним освітнім законодавством та
статутом кожного навчального закладу – в середньому 2 – 3 роки. Питання про
недоцільність визначення „фатальної межі” перебування учнів у недільній школі
неодноразово обговорювалось на сторінках педагогічної преси [118.] У більшості
випадків цей термін не підлягав будь-яким регламентаціям: у залежності від
„умов життя” одні учні покидали недільну школу, як тільки навчилися читати і
писати, інші ж, навпаки – продовжували відвідувати заняття навіть після
проходження курсу початкової школи. У деяких недільних школах учні навчалися 5,
8 і більше років, зокрема в Харківській приватній жіночій у 1900 – 1901 н.р.
нараховувалося 33 учні, які перебували в школі від 5 до 13 років [237, 90].
Однак, за підрахунками сучасників, переважна частина учнів – елемент
„швидкоперехідний”, оскільки недільна школа все ж „... не могла конкурувати з
життям, що ставило їм свої завдання” [57, 13].
Розпорядок навчального дня знову ж таки повністю залежав від місцевих умов та
роду занять учнів. Заняття проходили з 10 до 14 год., а також з 11 год. до 15
год., з 8 год. до 13 год., у Подільській недільній школі – з 11 год. до 14
год., у Житомирській – з 13 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв., а в 2-й Полтавській
чоловічій недільній (вечірній) школі з 15 год. до 17 год. і т.д. [452].
Навчальний день у середньому тривав 3 – 4 год.: 1 год. присвячувалася
віровченню (спільно для всіх груп), решта часу – на вивчення інших дисциплін,
передбачених освітньою програмою; крім цього, 1 год. відводилася на відпочинок
(перерви між уроками), а в деяких школах – ще 1 год. на видачу книг із
бібліотеки та обід (для учнів і вчителів) [57, 12 – 13; 400, 136; 402, 15].
Розклад занять був достатньо гнучким, оскільки часто переглядався з метою
задоволення потреб вимог та побажань учнів. Наприклад, порадившись зі своїми
вихованцями, педагоги іноді переносили уроки на більш зручний час навіть
посеред навчального року [49, 283].
Для управління внутрішнім життям недільної школи створювалася рада (загальні
збори), до складу якої входили засновники, попечителі, розпорядники, почесні та
інші члени шкільного колективу. Незважаючи на спільність
структурно-організаційних принципів управління, кожна недільна школа мала свої
особливості щодо процедури виборності керівних осіб, зокрема у 3-й Харківській
недільній школі замість особи на посаді розпорядника кожних 2 місяці обиралася
особлива рада (у складі 11 студентів-викладачів) для колективного вирішення
важливих організаційно-методичних питань. Кожен член ради виконував певні
обов’язки: один був казначеєм, другий – секретарем, третій відповідав за
групування учнів і т.д.
- Київ+380960830922