РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ГІРНИЧОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Методика обґрунтування рівня економічно доцільної продуктивності гірничого підприємства
Специфіка гірничого виробництва (предмет праці, техніка, технологія, умови праці, випуск продукції) визначає місце комплексів гірничих підприємств у галузях, структурними підрозділами яких вони є. Тут вони займають відокремлене місце на правах "сировинної підгалузі" з усіма ознаками самостійної галузі (відносна замкнутість, результат виробництва - виготовлена продукція, яка має важливе народногосподарське значення, тісні виробничо-технологічні зв'язки, які відображають наявність виробничої кооперації і т. ін.).
Підприємства "сировинних" підгалузей поділяються на дві групи - постачальники рядової сировини та постачальники збагаченої сировини. Підприємства першої групи - це підприємства з видобутком сирої руди підземним способом та кар'єри гірничо-збагачувальних комбінатів. До підприємств другої групи належать агломераційні фабрики, гірничо-збагачувальні комбінати та рудникові збагачувальні фабрики, які є основними постачальниками металургійної сировини (агломерат, обкотиші) для виплавки чавуну підприємствами галузі. Основний обсяг продукції цих підприємств представляє проміжний продукт, який є сировиною для виробництва кінцевої продукції підгалузі. Так, наприклад, із загального обсягу видобутку залізної руди акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" понад 73% надходить підприємствам підгалузі для виробництва агломерату.
Зв'язки (потоки продукції) комплексів гірничодобувних підприємств досить різноманітні і групуються за двома напрямками - усередині комплексу (підгалузеві) та внутрішньогалузеві, які виходять за його межі (рис. 2.1).
Гірничо-збагачувальні Рудоуправління
комбінати
Товарна продукція
підприємств з
підземним
видобутком
Товарна продукція
гірничо-
збагачувальних
комбінатів
Гірничорудна підгалузь
Рис. 2.1. Схема зв'язків (потоків продукції) гірничорудної підгалузі чорної металургії
До першої групи відносяться зв'язки (потоки продукції) між підприємствами підгалузі (проміжний продукт), до другої - зв'язки, обумовлені суспільним розподілом праці всередині галузі, - забезпечення сировиною металургійних заводів.
Найбільш складні зв'язки (рух потоків продукції) мають підприємства, які добувають і збагачують залізну руду, - гірничо-збагачувальні комбінати. Для даної групи характерні три види зв'язків: зв'язки внутрішньовиробничого характеру, коли у виробничому процесі підприємства проміжний продукт є сировиною для випуску кінцевої продукції; зв'язки внутрішньопідгалузевого характеру - підприємства постачають одне одному та агломераційним фабрикам заводів проміжний продукт; зв'язки внутрішньогалузевого характеру - підприємства постачають кінцеву продукцію структурним підрозділам галузі.
Підприємства, які тільки видобувають залізну руду, мають два види зв'язків - внутрішньопідгалузевий (постачання агломераційної руди як проміжної продукції гірничо-збагачувальним комбінатам та агломераційним фабрикам) і внутрішньогалузевий (постачання руди структурним підрозділам галузі).
Зв'язки підприємств підгалузі відносно постачання продукції іншим галузям і на експорт прирівнюються до внутрішньогалузевих, тому що для підгалузі ті й інші є зовнішніми.
На нашу думку, правильним підходом, який відображає реальні умови виробничого процесу, є оптимізація виробництва на двох рівнях - підприємство і підгалузь. І якщо метою оптимізації потужностей підприємства є забезпечення максимуму результатів при мінімумі витрат на виробництво, то в підгалузі вона вирішує завдання збалансованості потужностей її структурних підрозділів для максимального задоволення попиту на виготовлену продукцію при раціональному використання ресурсів галузі.
При виборі варіанта потужності гірничого підприємства першої групи, що виготовляє один вид продукції (сира руда), коли її якість і ціна жорстко обмежені, особливо часто порівнюється й аналізується собівартість корисної копалини. У багатьох випадках вважають, що варіант потужності, який забезпечує найменшу собівартість видобутку, є найкращим. При цьому аналізуються витрати як за окремою видобувною одиницею (рудник), так і при розв'язанні задачі в агрегованому вигляді - оптимального розподілу плану в рудоуправлінні чи об'єднанні [103]. У той же час необхідно врахувати капітальні вкладення, які забезпечують той чи інший варіант потужності. При цьому економіко-математична модель розглянутої задачі буде формулюватися таким чином: визначити m невідомих Xj, що мінімізують функціонал
(2.1)
і задовольняють обмеженням
, (2.2)
, (2.3)
, (2.4)
де j - номер підприємства; j = 1, 2, ..., m;
Xj - обсяг видобутку руди на j-му підприємстві, тис. т/рік;
Cj (xj) - залежність собівартості видобутку 1т руди на j-му підприємстві від обсягу видобутку, грн/т;
Kj(xj) - питомі капітальні вкладення на j-му підприємстві як функція від обсягу видобутку, грн/т;
Ен - норматив ефективності капітальних вкладень, частки од.;
Dj - мінімально необхідний обсяг видобутку руди на j-му підприємстві, тис. т/рік;
Мi - виробнича потужність j-го підприємства по гірничих можливостях, тис. т/рік;
D - директивний показник обсягу видобутку руди по рудоуправлінню (об'єднанню), тис. т/рік;
k - номер виду "ресурсу"; k = 1, 2, ..., K;
rjk- величина витрат "ресурсу" k-го виду на j-му підприємстві на 1т видобутку руди, од./т;
Rk - загальні запаси "ресурсу" k-го виду, од.
Функціонал моделі являє собою суму приведених затрат на видобуток. Обмеження виражають вимогу виконання директивних показників з обсягу видобування руди та умови обмеженості "ресурсу" кожного виду.
Модель не містить