РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ОКРЕМИХ СТАДІЯХ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ
2.1. Конституційно-правовий вплив на виборчі технології на попередній стадії виборчих кампаній
Найбільшу складність у дослідженні конституційно-правового забезпечення виборчих технологій представляє попередня стадія виборчої кампанії (у широкому розумінні). Це обумовлено тим, що до реєстрації в якості суб'єктів виборчого процесу потенційні кандидати, партії (блоки) не є офіційними суб'єктами виборчого процесу та їхня організаційна діяльність переважно не забезпечена виборчим правом, а регламентується або внутрішніми статутними документами, або мова йде про їхні самостійні організаційні рішення.
Існують різні точки зору щодо природи прийомів та способів впливу, які застосовуються у ході попередньої стадії виборчих кампаній. Так, розглядаючи виборчі технології як систему засобів, способів, прийомів та форм вирішення завдань виборчої кампанії, С. Устименко поділяє їх на зовнішні (або нормативні), виходячи зі створення та функціонування організаційно-правової інфраструктури виборів - виборчого законодавства, системи виборчих комісій, конфігурації виборчих округів тощо; та внутрішні (або конкурентні) - технології в рамках окремої виборчої кампанії, які дозволяють кандидату на виборну посаду та його команді домогтися оптимального впливу на виборців для досягнення цілей виборчої кампанії [86, с. 25].
На відміну від С. Устименка, В. Полторак застосовує до подібних прийомів та способів поняття "виборча інженерія", протиставляючи його поняттю "виборча технологія" [44, с. 75].
Під виборчою інженерією В. Полторак має на увазі адаптацію найбільш важливих виборчих процедур для ефективної реалізації інтересів правлячих та політичних еліт в плані завоювання та (або) збереження ними політичної влади в країні, регіоні, місті тощо, саме своєрідне "інженерне проектування" виборчої кампанії, тобто зміну (або збереження) основних умов її проведення. Як приклад В. Полторак наводить внесення змін до виборчого законодавства, зміну меж виборчих округів, підбір визначеного складу виборчих комісій, зміна часу проведення виборів та ін.
Американський дослідник Джованні Сарторі виділяє окремий науковий напрямок "конституційна інженерія", який розглядає конституцію як структуру, яка планується та створюється на основі стимулів. А виборчі системи, закріплені в конституції, Джованні Сарторі розглядає як "маніпуляційний інструмент політики", який впливає на поведінку виборців [29, с. IX].
В. Полторак акцентує увагу на відмінності виборчої інженерії від виборчих технологій, яка, на його думку, полягає в тому, що останні випливають з уже існуючих на початковий період тієї чи іншої виборчої кампанії умов, "правил гри", зокрема, виборчого законодавства, меж округів, а виборча інженерія має на увазі зміну або збереження "правил гри".
Висунутий В. Полтораком часовий критерій "на початковий період" не дає чіткого розмежування, оскільки автором не визначений початок виборчої кампанії. Якщо врахувати, що для політичних партій попередній етап виборчої кампанії починається мінімум за рік до виборів, а виборчі блоки можуть створюватися у будь-який час до початку виборчого процесу, то практично всі зазначені В. Полтораком прийоми не підпадають під поняття виборча інженерія. Надалі В. Полторак сам відзначає, що "підходи, застосовувані в процесі організації виборчої інженерії, багато в чому такі ж самі, що і при конструюванні та використанні виборчих технологій" [44, с. 72].
В. Бебик розглядає виборчу інженерію - як пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів правлячих політичних еліт щодо завоювання та збереження влади в державі, регіоні, місті, районі і т. д. [35, с. 68].
Якщо звернутися до визначення виборчої технології, наведеного в підрозділі 1.2. цього дослідження, то прийоми та способи, використані на попередній стадії підпадають під його основні характеристики, оскільки також спрямовані на "...досягнення визначеного (бажаного) для кандидатів, політичних партій, блоків результату на виборах". Так, наприклад, можна говорити, що зміна законодавства, викликана не об'єктивною необхідністю удосконалення законодавства, а політичною доцільністю, вигодою та зручністю для окремих політичних сил, варто розглядати як виборчу технологію, застосовану потенційними кандидатами, політичними партіями, наділеними ресурсом адміністративного впливу. Те само можна сказати і про інші прийоми, наприклад, зміну меж виборчих округів, яка викликана не зменшенням (збільшенням) чисельності виборців, а спрямована на створення сприятливих умов тому чи іншому кандидатові у ході виборів.
Розглядаючи виборчі технології на попередній стадії, варто враховувати відмінність виборчих технологій, які використовуються суб'єктами виборчої кампанії в залежності від наявних ресурсів, зокрема ресурсів, обумовлених займаною ними посадою до виборів. В залежності від останнього критерію розрізняють претендентів, які вперше висуваються на ту чи іншу виборну посаду та претендентів, які переобираються. Останні мають переваги, які обумовлені займаною посадою, розглянутим раніше адміністративним ресурсом та які не піддаються нейтралізації правовими засобами.
Приведення в дію адміністративного ресурсу на попередній стадії дозволяє, не вдаючись до фальсифікації, впливати на волевиявлення виборців та належним чином "коригувати" результати виборів.
Вирізняють, хоча цю проблему тільки починають розробляти, наступні нелегальні та нелегітимні адміністративні виборчі технології, які використовуються на попередній стадії:
1) прийняття нових законодавчих актів про вибори чи внесення змін у виборче законодавство, які повинні забезпечити успіх певним політичним силам. Зокрема можна говорити про:
- маніпулювання складом виборців для того, щоб зменшити вагу тих чи інших соціальних груп та їхніх ідей на результати виборів (позбавлення виборчого права, встановлення додатк