розділ 2.1).
Конституція України (стаття 34) [47, с. 12], чинне інформаційне законодавство України [290, с. 8, 10, 61, 123] містять цілу низку понять зі словом "свобода", котрі мають безпосередній стосунок до журналістики і сфери масової комунікації: свобода думки і слова, свобода обміну інформацією, свобода інформаційної діяльності, свобода діяльності друкованих ЗМІ, свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань, свобода діяльності інформаційних агентств.
Крім того, науковці, політики, судді, журналісти-практики [1; 29; 35-36; 62, с. 24-28, 73, 110; 249, с. 179, 189, 195; 101; 297, с. 7-8] оперують такими поняттями: свобода преси, свобода друку, свобода ЗМІ, свобода ЗМК, свобода масової інформації, свобода інформації, свобода електронних ЗМІ, свобода друкованих ЗМІ, свобода висловлювань, свобода думок, свобода вираження (думки, поглядів), свобода формування суспільної думки, свобода поширення інформації, свобода політичного обговорення, свобода телерадіомовлення, свобода ідеологій, свобода дискусій, свобода суджень, інформаційна свобода, свобода доступу до інформації, свобода одержання інформації, свобода поширення інформації (думок, поглядів, ідей), свобода працівників ЗМІ, свобода журналістики, свобода творчості, свобода журналістської творчості, свобода журналістської діяльності, свобода журналіста, свобода журналістського самовираження, свобода самовираження, свобода самовираження в пресі, свобода самовираження при мовленні, свобода мас-медіа, свобода видавничої діяльності, свобода політичного вираження, свобода політичного спілкування, свобода масової комунікації (масових комунікацій), тощо.
Наведені вище поняття утворюють, так би мовити, єдину тематичну групу, особливе смислове поле, своєрідний синонімічний ряд. Їх об'єднує, насамперед, те, що всі вони пов'язані зі словом "свобода" й, власне, походять від нього. Саме воно є головним (домінантним) у цій зв'язці однорідних понять як складовий елемент кожного з них.
З числа більш ніж 40 перелічених вище понять зі словом "свобода" (останнє виступає тут як родове поняття, а вони є, відповідно, видовими поняттями), котрі досить часто вживаються в сферах політики, права, масової комунікації, ми можемо відібрати дюжину (точніше, навіть "чортову дюжину") найбільш поширених із них, - з метою детальнішого розгляду й уточнення значень, правового змісту цих термінів. Отже, найбільш широковживаними і водночас - найбільш дискусійними в сфері журналістики, за нашими спостереженнями та на підставі власного аналізу текстів наукової й навчальної літератури, нормативно-правових документів, матеріалів наукових конференцій, судової практики, ми можемо визнати такі поняття: свобода преси, свобода слова, свобода інформації, свобода масової інформації (воно досить докладно розглянуто у підрозділі 2.3), свобода ЗМІ, свобода ЗМК, свобода друку, свобода думки, свобода переконань, свобода вираження, свобода журналістської діяльності, свобода журналістської творчості, свобода видавничої діяльності. Вищеназвані поняття продовжують спричиняти неабиякі утруднення й плутанину при їх зіставленні та тлумаченні. Тому за допомогою порівняльно-зіставлювальних процедур наукового дослідження спробуємо з'ясовувати спільність і відмінність значень цих понять і дати їх конкретні визначення.
3.1. Свобода преси, свобода слова, свобода ЗМІ, свобода ЗМК: спільність і відмінність значень. Три стадії свободи вираження поглядів
Одним із завдань дефініції є саме відрізнення та відмежовування визначуваного предмета від усіх інших [238, с. 85] (див. додаток Б). Мислити предмет означає вміння відрізняти його від усього іншого, але разом з таким розрізнянням також з'єднувати його з усім іншим, долаючи всі можливі на цьому шляху суперечності та протилежності. Їх подолання й повинно наблизити нас до відповідей на нескінченні "чому" [121, с. 24-25].
Відокремити, наприклад, поняття "свобода преси" від понять "свобода слова", "свобода ЗМІ", "свобода інформації", "свобода масової інформації" - мовних конструкцій (словосполук), які часто вживаються як синоніми свободи преси, доволі важко: більшість науковців і журналістів навіть не намагаються відділити їх одне від одного, свідомо пускаючи справу на самоплив, змішуючи і підміняючи названі поняття, в чому ми вже неодноразово переконалися в процесі проведення даного дослідження. Д. Міл був упевнений в тому, що від свободи думки "неможливо відділити споріднені з нею свободу слова і свободу письма. Хоча ці свободи, досить помітною мірою, формують певну частину політичної моралі в усіх країнах, що сповідують релігійну терпимість та свободу суспільних інституцій, але як філософські, так і практичні підвалини, на яких вони базуються, напевно не так уже й добре знайомі широкому загалу; ба навіть багато людей, що стоять в авангарді суспільної думки, оцінили їх не такою повною мірою, як можна було б сподіватися. Ці підвалини, якщо правильно їх розуміти, мають вжиток, що далеко не обмежується одним розділом цього предмета, і всеосяжний розгляд цієї частини питання виявиться найкращим вступом до решти"[82, с. 24]. Е. Барендт пише, що "відносини свободи слова з рештою свобод справді становлять як філософські, так і правові труднощі"[81, с. 1003]. Втім, спробуємо відокремити одне від одного вищезазначені поняття, котрі є близькими за смислом, шляхом виявлення їх структури та значень, видових відмінностей, особливих семантичних ознак, не претендуючи, одначе, на абсолютне й остаточне вирішення поставлених завдань.
Тринадцять понять, відібраних нами для подальшого аналізу їх змісту та вивчення проблем їх співвідносності, є синонімічними, перехресними. Але вони є здебільшого не абсолютними (повними), а радше, частковими синонімами, можна навіть сказати, квазісинонімами. Цебто, їх значення, хоч і перетинаються, але збігаються далеко не повністю, частково. При детальнішому розгляді й порівнянні семантики даних понять виявляється не тільки певна схожість, а й принцип