РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ КОРПОРАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз процесів приватизації як початкового етапу корпоратизації в Україні
Приватизація у перехідній економіці є найпотужнішим зовнішнім фактором, що створює формальні передумови для утворення корпоративного сектору. Так, на початок 2000 р. в Україні в результаті приватизації створено близько 35,5 тис. акціонерних товариств; у Росії понад 57 тис. акціонерних товариств і близько 100 великих фінансово-промислових об'єднань; у Казахстані - 3,2 тис.; у Молдові - 2 тис.; у Білорусі - 1,5 тис.; у Грузії - 1,3 тис.; у Киргизії - 1,1 тис. Проте первинний перерозподіл прав власності після приватизації зазвичай малоефективний, що зумовлено проведенням лише "поверхневої" реорганізації приватизованих підприємств (через відсутність реальних надходжень від приватизації) та відсутністю ефективного корпоративного - власника (стратегічного інвестора).
Первісне нагромадження капіталу в Україні відбувалося у тісному зв'язку з приватизаційними процесами. Існують різні підходи щодо їхньої періодизації. Так, у найзагальнішому розумінні доцільно розрізняти спонтанну приватизацію, масову приватизацію та постприватизаційний перерозподіл власності. О. Пасхавер розрізняє такі етапи приватизації, як передприватизаційний (1988 - 1991 pp.), етап індивідуальних технологій (1992 - 1994 pp.), етап масової приватизації (1995 - травень 1999 p.) та етап індивідуальної грошової приватизації (з середини 1999 р. по теперішній час) [91].
В. Ларцев застосовує систему з 8 критеріїв: хронологічного, законодавчо-правового, критерію превалюючої цілі, програмного, персоніфікаційного, критерію результативності, критеріїв превалюючої технології та форми роздержавлення. На наш погляд, вона є дещо надмірно деталізованою і переобтяжує економічний зміст досліджуваної проблеми [61,62].
На увагу заслуговує класифікація процесу первісного нагромадження капіталу з позицій специфіки останнього [81]. Так, на наш погляд, на першому етапі відбувалося накопичення посередницького капіталу (1988 - 1992 pp.); на другому - фінансового (1992 - 1996 pp.); на третьому - продуктивного (1997 - 2000 pp.). Поточний (четвертий) етап характеризується домінуванням промислово-фінансових груп як суб'єктів господарювання з особливим економічним статусом - сукупності виробників, посередників, фінансових інститутів і мозкових центрів.
Результатом процесу формування та самоорганізації капіталу в Україні стало формування корпоративного сектору економіки, що є домінуючим фактором становлення ринкових відносин. За даними статистики, в Україні у 2000 p. налічувалося 35,26 тис. акціонерних товариств, з них:
- 11,85 відкриті;
- 23,41 закриті.
Станом на 01.01.2001 p. загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить 47,29 млрд. грн. У країні налічується близько 19 млн. акціонерів.
За даними досліджень Інституту реформ і Лондонської бізнес-школи, структура власників українських середніх і великих підприємств виглядає так: 55% - інсайдери (менеджери, сьогоднішні і колишні працівники підприємств) 45% - аутсайдери (зовнішні акціонери). Трансформації структури власності, що має відбутися на українських підприємствах, перш ніж на них відбудеться серйозна реструктуризація, як показують результати обстеження, ще не відбулося. Більше того, не спостерігається й активної концентрації власності у руках аутсайдерів [22].
Дослідження діючих форм господарювання проводилося за результатами анкетного обстеження державних, орендних підприємств, закритих і відкритих акціонерних товариств, приватних і малих підприємств.
Аналіз різних форм господарювання, характеристик машинобудівних підприємств і ситуаційного підходу до вибору методів корпоратизації дають підставу для формулювання таких основних положень:
- існуючим формам господарювання притаманні як позитивні, так і негативні риси. Тому у процесі корпоратизації підприємств необхідно враховувати весь аспект особливостей кожної форми господарювання з метою вибору найприйнятнішої у конкретних умовах для кожного підприємства;
- вибір методу корпоратизації і конкретних об'єктів за вартісними показниками не можна обмежувати балансовою вартістю основних виробничих фондів. Моделювання характеристик, що відбивають вартість майна підприємства показала у переважній більшості випадків значне відхилення повної вартості основних виробничих фондів;
- вибір методу передачі майна у власність трудового колективу повинен передбачати істотні обмеження за вартістю майна у розрахунку на одного працюючого. Така умова підтверджується результатами розрахунків щодо вибору джерел засобів для викупу майна машинобудівних заводів: придбання майна у власність трудового колективу можливе тільки при більшому ступені зношування устаткування.
Процес формування корпоративного сектору економіки України продовжується. Так, станом на 1.01.2002, за даними єдиного днржавного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), з 889330 об'єктів сформованих в Україні, створено 206744 приватних підприємств. Це друга за кількістю після товариств з обмеженою відповідальністю форма господарювання (рис. 2.1) [90]. Для порівняння, у 1999 р., таких об'єктів налічувалось 185317. На селянські (фермерські) господарства приходиться 42976 об'єктів (33836 у 1999р.); на частку колективних підприємств - 37869 об'єктів (48933). Щодо установ та акціонерних товариств, то кількість створених об'єктів дорівнює, відповідно 36266 (31818) і 35134 (35693). Аналізуючи наведені дані можна сказати, що структурні перетворення наочні. Очевидна і зміна корпоративних інтересів порівняно з 1999 роком щодо розподілу за організаційно - правовими формами господарювання. А саме, рейтинг 1999р. мав вигляд: 1 місце - товариства з обмеженою відповідальністю (1); 2 - приватні підприємства (2); 3 - колективні підприємства (4); 4 - акціонерні товариства (6); 5 - селянські (фермерські) господарства (3); 6 - установ
- Київ+380960830922