РОЗДІЛ II
ПРАВИЛА Й ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЗМІСТУ
НОРМАТИВНИХ ПРАВОВИХ АКТІВ......................................................58
2.1. Логічні і спеціально-юридичні правила й засоби ......................................58
2.2. Правила й засоби системного вираження змісту нормативних правових актів....................................................................................82
2.3. Мовностилістичні правила й засоби......................................................99
2.4. Правила й засоби структурування нормативних правових актів...................133
2.5. Основні напрями запровадження нормотворчої техніки в практику нормотворення в Україні.......................................................................155
Висновки до розділу II..........................................................................172
ВИСНОВКИ.....................................................................................176
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................178
ВСТУП
Актуальність теми. Конституційне визнання людини, її прав і свобод найвищою цінністю, проголошення України правовою державою висувають підвищені вимоги до правового регулювання, його якості й ефективності. В умовах інтенсивної нормотворчої діяльності, характерної для сучасної України, особливо гостро постає проблема юридико-технічної досконалості нормативних правових актів. Остання ж, як відомо, досягається через послідовне і правильне використання нормотворчої техніки. Від цього значною мірою залежать ефективність законодавства в цілому, правильне розуміння, законне й обґрунтоване застосування нормативних правових актів, їх належний облік та систематизація. Нажаль, доводиться констатувати, що сьогодні значна частина чинних нормативних правових актів в Україні є неякісною з огляду на нормотворчу техніку. Невдале формулювання або неточне вживання термінів, допущення суперечливих положень у законодавстві, некоректні посилання породжують зволікання, помилки й непорозуміння в юридичній практиці, заважають ефективному реформуванню всіх сфер державного і громадського життя, ускладнюють удосконалення правової системи України. Отже, сьогодні вже не викликає сумнівів той факт, що нормотворча техніка має не тільки прикладне (допоміжне), а й істотне значення для нормотворчості. Тому цілком природним є значне підвищення інтересу науковців і практиків до проблем юридичної, нормотворчої, законодавчої техніки. Поміж тим, незважаючи на те, що окремі аспекти проблеми нормотворчої техніки привертали увагу фахівців як у галузі теорії держави і права, так і в інших юридичних науках, ще й дотепер в Україні не існує її комплексного дослідження. Так, вкрай необхідно вирішити питання, пов'язані із з'ясуванням змісту поняття нормотворчої техніки і його співвідношенням з іншими юридичними поняттями (юридична техніка, законодавча техніка, правотворча техніка тощо), ретельно дослідити її основні елементи та напрями запровадження в нормотворчу діяльність. Вищезазначені обставини визначають актуальність обраної теми дисертації, важливість її як для наукової, так і нормотворчої діяльності.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми № 0186.0.070866 "Розвиток демократичних процесів у правовій державі".
Мета і основні задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення системи теоретичних знань про нормотворчу техніку, її місце й роль у юридичній науці та практиці, формулювання на цій підставі практичних висновків і рекомендацій щодо ефективного використання нормотворчої техніки, основних напрямів її запровадження в практику нормотворчості.
Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі основні задачі:
? критично проаналізувати погляди щодо визначення поняття юридичної техніки, встановити співвідношення юридичної й нормотворчої техніки;
? обґрунтувати доцільність використання в юридичній науці терміна "нормотворча техніка";
? з'ясувати, чи включає нормотворча техніка організаційно-процедурні правила, що регулюють нормотворчу діяльність, правила, що регулюють застосування методів пізнання в процесі нормотворчої діяльності, правила опублікування, систематизації нормативних правових актів та планування нормотворчої діяльності;
? з'ясувати, чи впливає нормотворча техніка на визначення змісту нормативних правових актів;
? установити елементи, з яких складається нормотворча техніка, і систематизувати їх;
? охарактеризувати зв'язок, що існує між правилами нормотворчої техніки й певними способами тлумачення нормативних правових актів;
? визначити співвідношення нормотворчої техніки й нормотворчої технології;
? дослідити окремі види засобів і правил нормотворчої техніки: логічні, спеціально-юридичні, мовностилістичні, засоби й правила структурування нормативних правових актів;
? проаналізувати і критично оцінити методичні рекомендації та чинні правові норми, які закріплюють правила нормотворчої техніки в Україні, і на цій підставі визначити напрями подальшої уніфікації і стандартизації нормотворчої техніки.
Об'єктом дослідження є діяльність по опрацюванню проектів нормативних правових актів, її правова регламентація у частині використання нормотворчої техніки.
Предметом дослідження є теоретичні і прикладні проблеми нормотворчої техніки; нормативні правові акти як матеріальне втілення вимог нормотворчої техніки.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом застосовувався широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Вибір і використання конкретних методів дослідження залежали від складності й особливостей окремої досліджуваної проблеми. Зокрема, при аналізі теоретичних праць і визначенні ключових понять роботи авт