РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація досліджень
Відповідно до мети і завдань роботи у людей зрілого віку вивчали індивідуально-типологічні властивості нервової системи (функціональну рухливість і силу нервових процесів); латентні періоди різних за складністю сенсомоторних реакцій; параметри пам'яті та уваги; психологічні риси особистості; показники, які характеризують механізми регуляції серцево-судинної системи.
Дослідження проведені на 552 практично здорових студентах віком 18-27 років. Обстежувані були розподілені на 10-ть експериментальних груп залежно від віку з 18 до 27 років з річним інтервалом. Дослідження проводилися з вівторка по четверг з 9 до 13 години, коли спостерігається високий рівень функціонування фізіологічних систем [9].
Обстеження психофізіологічних властивостей проводили за наступною схемою: спочатку проводилося тестування для визначення психологічних рис особистості, потім проводили визначення показників уваги, короткочасової пам'яті та сенсомоторної реактивності різного ступеня складності, а після досягнення обстежуваними рівня повного впрацювання - вивчали функціональну рухливість та силу нервових процесів.
Вегетативну регуляцію серцево-судинної системи досліджували методом кардіоінтервалографії [11] у 176 осіб за умов поточних учбових навантажень та під час екзамену. На цьому ж контингенті обстежуваних проводили дослідження особистісної та реактивної тривожності за Ч. Спілбергером [214].
Оцінку властивостей нейродинамічних та психічних функцій, психологічних та вегетативних показників обстежуваного контингенту, статистичну обробку цифрового матеріалу здійснював один і той же дослідник використовуючи одні і ті самі методики та тести. Виконання завдання проводилося за однією і тією ж інструкцією.
2.2. Методика визначення властивостей функціональної рухливості та сили нервових процесів
Досліджували наступні властивості основних нервових процесів: функціональну рухливість нервових процесів (ФРНП) і силу нервових процесів (СНП) (працездатність головного мозку) за методикою реалізованою на комп'ютерній системі "Діагност", розробленими М.В. Макаренком [123]. Як ФРНП так і СНП досліджувалися у двох режимах: "нав'язаного ритму" та режимі "зворотного зв'язку". Оскільки між показниками ФРНП, які визначені в режимі "зворотного зв'язку" та "нав'язаного ритму", виявлені високі коефіцієнти кореляції r = 0,76 (p<0,001), а для СНП r = - 0,78 (p<0,001) ми в дисертації будемо описувати методику і наводити результати лише одного методу дослідження ФРНП і СНП, а саме "нав'язаного ритму" (поступово зростаюче навантаження).
Функціональну рухливість нервових процесів визначали шляхом найвищого темпу диференціювання позитивних і гальмівних подразників, які слідували один за одним за умов максимальної експозиції їх пред'явлення. В якості подразників у наших дослідженнях були геометричні фігури. Вибір геометричних фігур у ролі подразників дав можливість значно скоротити час обстежень, а також порівнювати наші дані з результатами, отриманими іншими авторами [46, 85, 103, 217], які також використовували аналогічну апаратурну методику.
До початку дослідження обстежуваний отримував інструкцію, у відповідності до якої за умов появи на екрані геометричної фігури "квадрат" необхідно швидко натиснути пальцем правої руки на праву кнопку. Поява на екрані "кола" вимагала швидкого натискання пальцем лівої руки на ліву кнопку, а на "трикутник" (гальмівний подразник) - не натискати на жодну з кнопок.
Спочатку проводилося тренування на чотирьох-п'яти швидкостях пред'явлення подразників: 30, 40, 50, 60, 70 кадрів за хвилину. Це давало можливість обстежуваному сконцентрувати увагу на виконанні завдання і ознайомитися з характером подачі сигналів та згасити орієнтувальний рефлекс. Основне дослідження починалося з пред'явлення обстежуваному подразників зі швидкістю 30 кадрів за 1 хвилину, після чого швидкість пред'явлення збільшувалася дискретно на 10 подразників. Час пред'явлення кожної серії залишався незмінним і складав 30 секунд. Загальна кількість серій, які послідовно виконував обстежуваний, дорівнювала тринадцяти (30-150 подразників за хвилину). Обстеження закінчували на швидкості 150 подразників за 1 хвилину. Кількість помилок та їх відсоток фіксувався на індикаторі основного блоку і після кожної серії пред'явлення подразників заносився до протоколу. За кількісний показник ФРНП приймали максимальну швидкість пред'явлення подразників, на якій обстежуваний допускав не більше ніж 5-5,5% помилок.
Дослідження сили нервових процесів проводили за аналогічним завданням. Оцінку здійснювали за загальною кількістю допущених помилок (у відсотках), які обстежуваний зробив під час виконання всього експериментального завдання (всього пропонували переробити 585 подразників). Вважається, що вищому рівню сили нервових процесів (працездатності головного мозку) відповідає менший відсоток помилок [123].
2.3. Методика визначення сенсомоторних реакцій на навантаження різного ступеня складності
В науковій літературі наявні роботи, які присвячені вивченню сенсомоторної реактивності на подразники різного ступеня складності [122, 218]. Дослідження сенсомоторних реакцій дає можливість оцінити процес прийому, швидкість передачі та переробки інформації, вироблення рішення та його практичну реалізацію [117].
Сенсомоторні реакції різного ступеня складності у нашому дослідженні вивчали за методикою М.В. Макаренка [123]. На початку дослідження визначали латентний період простої зорово-моторної реакції (ПЗМР). За умов появи на екрані будь-якого подразника обстежуваний повинен був якомога швидше правою рукою натиснути на праву кнопку. Обстежуваному пред'являлася серія з 30-ти подразників з паузою, тривалість якої змінювалася псевдовипадково і не залежала від швидкості його реагування на сигнали. Час експозиції складав 0,7 секунди. В кінці пред'явлення всієї серії подразників на екрані подавався середній час латентного періоду простої зорово-мот