РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ
2.1. Особистісно орієнтований підхід як соціально-педагогічна умова забезпечення процесу професійного становлення працівників правоохоронних органів.
Логіка розгляду дисертаційної проблеми така, що перш ніж перейти до характеристики особистісно орієнтованого підходу як основної соціально-педагогічної умови професійного становлення працівників правоохоронних органів, необхідно визначитися в семантичному просторі такого педагогічного явища, як "умова". Це важливо тому, що в дисертації ця категорія є домінуючою, а в предметній сфері вона виступає як системоутворююча основа головного поняття - соціально-педагогічні умови. Специфіка і цілі нашого дослідження передбачають їх розгляд у контексті педагогічного впливу на професійне становлення працівників правоохоронних органів на початковому етапі службової кар'єри.
Причому тут виділяються, принаймні, три взаємозалежних аспекти. Перший стосується філософського розуміння категорії "умова" і відбиває загальнонаукові підходи до її трактування. Другий зумовлений педагогічною складовою тих умов, у яких функціонує педагогічна дійсність. Третій стосується умов соціально-педагогічних, які відбивають специфіку соціальних процесів, що впливають на сферу освіти.
Як загальнонаукове трактування умов наведемо визначення, подане в Словнику російської мови С.І.Ожегова, де умова розуміється як "обставина, від якої щось залежить" [134,771]. Філософське трактування категорії "умова" розкриває відношення предмета до оточуючих його явищ, без яких він існувати не може. Умови складають те середовище, обстановку, в якій вони виникають, існують і розвиваються.
Філософський енциклопедичний словник визначає умову як те, "від чого залежить щось інше (зумовлюване), істотний компонент комплексу об'єктів (речей, їх стану, взаємодій), з наявності якого з необхідністю випливає існування даного явища" [196]. Важливу думку підкреслено у визначенні І.Кондакова в логічному словнику, де уточнюється, що умова - це середовище, у якому перебувають і без якого не можуть існувати предмети, явища; те, від чого залежить інше.
Подібні філософські трактування поняття "умова" загальні, позаконтекстні та складають основу вивчення різних окремих умов, що є предметом розгляду різних дисциплін. Нас, зокрема, цікавлять умови педагогічні, що визначають розвиток процесів у педагогічній дійсності. Саме вони є логічною основою, на якій ми будемо визначати їх специфічний різновид - соціально-педагогічні умови.
На думку одного з авторитетних фахівців у галузі педагогічної термінології А. Найна, педагогічні умови являють собою сукупність об'єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів і матеріально-просторового середовища, спрямованих на розв'язання поставлених у дослідженні задач [129 ,19].
Заслуговує на увагу точка зору Т. Пташко, який підходить до визначення умов з позицій підвищення якості освіти й, відповідно, визначають їх як "взаємодію сукупності заходів освітнього процесу, спрямованого на підвищення якості освіти". Т. Пташко розширює педагогічне розуміння умов і розглядає їх як кінцевий результат різних взаємодій. "Педагогічні умови, на думку автора, - це сукупність заходів навчально-виховного процесу в системі роботи школи, що мають забезпечити школярам необхідний рівень підготовки" [161, 82]. З досить великої кількості визначень нам близьке трактування умов, запропоноване Л. Усановою, яка небезпідставно вважає, що педагогічні умови це насамперед взаємозалежна сукупність заходів у педагогічному процесі, що забезпечує максимальний розвиток особистості [195, 70].
Принциповим питанням, пов'язаним з розвитком категорії умови є розгляд її в контексті таких понять, як "соціальне середовище", "соціум". Соціальне - це все те, що характеризує спільне існування людей і відмінне від природної фізико-біологічної основи [74]. Соціальне виникає як системна характеристика, як інтегральний ефект безпосередньої чи опосередкованої взаємодії людей, у нашому випадку, - у межах педагогічної дійсності. Звернення до феномена соціального, з одного боку, розширює сукупність об'єктів, які впливають на виникнення й розвиток педагогічного явища, з другого - дозволяє максимально повно уявити процес, що розвивається, у палітрі соціального оточення та розмаїтті взаємодії. Таким чином, діада понять "соціальне" і "педагогічне" створює самостійний оригінальний простір дослідження, що ми визначаємо як соціально-педагогічний підхід, який зумовлює взаємозв'язок між педагогічною і соціальною дійсністю [41; 46]. Специфіка соціально-педагогічного підходу полягає також у тім, що до числа досліджуваних умов можуть потрапити випадкові другорядні об'єкти, що невиправдано збільшує їхню кількість. Отже, мають бути застосовані дослідницькі процедури, спрямовані на селекцію соціальних об'єктів, їхню класифікацію й упорядкування. Ефективним механізмом у цьому випадку є визначення взаємозумовленого комплексу умов, оскільки випадкові, одиничні, невзаємозалежні, не зумовлені єдиною логікою функціонування умови не можуть забезпечити повноцінне функціонування педагогічного явища. Таким чином, як головне поняття стосовно до соціально-педагогічних умов, ми розглядаємо поняття комплексу, під яким у суспільних науках розуміється "сукупність будь-яких явищ, предметів, понять, процесів, що складають єдине ціле" [184, 135].
Спираючись на вищесказане, ми вважаємо, що соціально-педагогічні умови являють собою взаємопов'язаний комплекс об'єктів, з наявності яких з необхідністю випливає педагогічне явище, подія або процес. При цьому особливістю соціально-педагогічних умов є те, що вони експліковані не педагогічною дійсністю, а знаходяться безпосередньо у сфері соціального життя й зумовлені розвитком конкретних соціальних процесів. Їх педагогічна природа виявляється в тому, що незважаючи на перебування поза освітньою сферою, вони впливають на розвиток