РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРАЦЯХ В. В. ЗЕНЬКОВСЬКОГО 76
2.1. Становлення й розвиток учення В. В. Зеньковського
про особистість 76
2.2. Обґрунтування особистісної реальності в ученні
В. В. Зеньковського 135
2.3. Концептуальні засади й принципи розуміння особистості
в персонології В. В. Зеньковського 144
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку вітчизняної психологічної
думки відзначаєтьсяено звертанням до традицій гуманістичних підходів у
психології. Важливу роль у цьому покликана відіграти й історико-психологічна
наука, основним завданням якої є відтворення об'єктивної картини становлення і
розвитку психологічних знань, встановлення дійсного місця і значення вчень і
традицій, що існували в історії психології. Не менш важливим завданням
історико-психологічного пізнання є також розкриття творчого потенціалу
досліджуваних ним концепцій і систем, спрямоване на вирішення теоретичних і
методологічних проблем сучасної психології.
Насущним і Аактуальним, у цьому зв'язку, стає звертання до історії вітчизняної
психологічної думки кінця XІХ – початку ХХ сторіччя, яка, відрізняючись широтою
й розмаїтістю підходів до свого предмета, володіє, разом із тим, потужним і
майже зовсім ще не розкритим потенціалом для вирішення розв’язання проблемних
питань сучасного етапу розвитку психологічної науки. У першу чергуНасамперед,
це стосується філософсько-психологічного напрямку у вітчизняній психології,
який, будучи сутнісним чином, пов'язаним із персонологічною проблематикою,
реалізовував дійсно гуманістичні підходи до вивчення й тлумачення особистості.
Опинившись, через ідеологічні міркування, на довгі роки, усунутим із розгляду,
напрямок філософської психології залишається сьогодні зовсім невивченим.
Недослідженими залишаються також і персонологічні концепції кінця XІХ – початку
XX сторіччя, які існували в рамках цього напрямку.
Вітчизняним мислителем, який глибоко й ґрунтовно розробляв філософську
психологію з центральною для неї проблематикою особистості є Василь Васильович
Зеньковський (1881-1962) – найяскравіший представник київської «школи»
академічної думки, філософ, психолог, богослов, педагог і церковно-суспільний
діяч, котрий в емігрантський період свого життя й діяльності (1920-1962) стає і
всесвітньо відомим ученим. Багатогранна творча спадщина В. В. Зеньковського, у
складі якої психологія займає одне з центральних місць, залишається практично
недослідженою. Невивченою є і його персонологічна концепція, яка відрізняється
глибиною й універсальністю підходу до проблеми особистості.
Історико-психологічний розгляд і систематичний аналіз персонології
В. В. Зеньковського мають стати першим кроком на шляху до вусебічного вивчення
творчої спадщини цього визначного вченого, а також підмогою у подальшому
дослідженні його багатогранманітної творчості. Вони повинні, також, покласти
початокзапочаткувати систематичнеому вивченняю персонологічних концепцій
вітчизняних мислителів кінця XIX – початку ХХ сторіччя і, у такий спосіб,
сприяти відтворенню справжньої картини становлення й розвитку вітчизняної
психології.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана
відповідно до планової тематики лабораторії історії психології ім. В. А.
Роменця Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Українська і світова
психологія у ХХ столітті: здобутки та перспективи розвитку” (держреєстраційний
номер 0196U006947). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні
Вченої ради Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 12
від 28.12.1999 р.) і скоординована в АПН України (протокол № 2 від 20.03.2000
р.).
Об'єктом дослідження є філософсько-психологічна спадщина
В. В. Зеньковського у контексті психологічної думки кінця ХІХ – початку ХХ
століття.
Предметом дослідження є вчення В. В. Зеньковського про особистість.
Мета дисертаційного дослідження визначена як з'ясування місця і ролі
особистісної проблематики в системі теоретичних уявлень
В. В. Зеньковського і встановлення логіко-концептуальних засад і принципів
розуміння особистості в його персонології.
Реалізація мети дисертаційного дослідження передбачає вирішення наступних
завдань:
1 З'ясувати ступінь вивченості в історії психології особистісної проблематики
кінця XIX – початку ХХ століття. Проаналізувати стан розробок розроблення
творчої спадщини В. В. Зеньковського, розробити теоретичні й методологічні
принципи дослідження його творчості.
2. Окреслити основні віхи життєвого й творчого шляху
В. В. Зеньковського. Розглянути Проаналізувати загальне коло тем і проблем
порушених у його творчості і розкрити роль і значення теми особистості в
становленні й розвиткові його поглядів.
3. Здійснити розгорнутий докладний послідовно-узагальнюючий аналіз
філослофсько-психологічних праць
В. В. Зеньковського, з'ясувати загальну послідовність становлення й розвитку
його суб’єктно-особистісної концепції, виявити й проінтерпретувати її ключові
аспекти.
4. Виділити основні етапи й послідовність обґрунтування особистісної
реальності, представлені в персонологічному вченні В. В. Зеньковського.
Експлікувати логіко-концептуальні засади й принципи, на яких базується його
персонологія.
5. Здійснити систематизуючу інтерпретацію фундаментальних засад і ключових
принципів суб’єктно-особистісної концепції В. В. Зеньковського.
Теоретико-методологічними засадами дослідження є положення й принципи
методології гуманітарних наук, розроблені в працях В. Дільтея,
В. Віндельбандта, Г. Ріккерта, К. Ясперса, М. Хайдеггера, Х.-Г. Гадамера,
Г. Г.
- Київ+380960830922