РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І ФІЗИЧНОЇ
ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СЛАБОЧУЮЧИХ ШКОЛЯРІВ СТАРШОГО ВІКУ ТА ЇХНІХ ОДНОЛІТКІВ, ЯКІ
ЧУЮТЬ НОРМАЛЬНО
2.1. Методика проведення констатуючого експерименту
Констатуючий експеримент проводився протягом 2000-2002 рр. у три етапи.
На першому етапі констатуючого експерименту (січень – серпень 2000 рр.)
визначався загальний напрям дослідження, вивчалась науково-методична література
з означеної проблеми, аналізувались програмно-нормативні документи, які
регламентують процес фізичного виховання у школах для слабочуючих. Вивчалися
сучасні тенденції розвитку корекційної педагогіки, дані про фізичний стан
слабочуючих осіб, особливості їхньої рухової сфери, методики та тести, які
дозволяють оцінити фізичний та психофізичний стан слабочуючих юнаків, специфіка
їхнього фізичного виховання. На фізкультурно-спортивних заняттях проводились
педагогічні спостереження за станом здоров’я, фізичною підготовленістю
слабочуючих школярів. Були визначені мета, завдання та методи дослідження.
Вивчення та аналіз науково-методичних і спеціальних джерел дозволили з’ясувати
стан дослідження питання у літературі. Відбір спеціальної літератури визначався
колом певних питань; перш за все нас цікавили особливості анатомічного та
фізіологічного розвитку слабочуючих юнаків, рівень їхньої фізичної
підготовленості, фізичний розвиток і стан здоров’я, специфіка організації
процесу фізичного виховання у спеціальних школах-інтернатах та його
корекційно-компенсаторних засад, специфіка змісту урочних та позаурочних форм
занять з фізичного виховання зі слабочуючими старшокласниками, визначення
складу фізичних вправ, змісту діяльності педагога та учнів. Узагалі було
проаналізовано приблизно 300 літературних джерел, 235 із яких увійшло до
кандидатської дисертації.
Аналіз медичних карт і педагогічних характеристик слабочуючих школярів старшого
віку проводився з метою отримання загальних медико-соціальних відомостей про
учнів: етіологію нейросенсорної туговухості; особливості раннього розвитку;
наявність, кількість і важкість супутніх захворювань та дефектів розвитку;
групи здоров’я; стан нервово-психічної сфери; кількість і характер захворювань,
перенесених у попередні роки, а також із моменту вступу дитини до спеціальної
школи-інтернату; про родину учня (глухі, слабочуючі) та його особистість
(контактність, форми спілкування, улюблені заняття тощо). Вивчення медичних
карт слабочуючих старшокласників, аналіз протоколів обстежень і збір даних
шляхом бесід із батьками, вчителями, методистами та дітьми виявилися початковим
етапом складання корекційно-оздоровчої методики адаптивного фізичного виховання
з урахуванням індивідуальних рухових можливостей слабочуючих юнаків.
Проведений аналіз дозволив встановити, що слабочуючі юнаки, які брали участь у
дослідженні, належать до різних груп слабочуючих (за Л.В. Нейман [130]): 14,3 %
– до першої, 56,8 % – до другої та 28,9 % – до третьої групи. У 88,3%
обстежених слухова чутливість постраждала внаслідок периферичного ураження
(звукопровідний відділ), у 11,7 % – центрального ураження (постраждав апарат,
який сприймає звуки). Розлади слуху, які виникли після народження (внаслідок
захворювань), спостерігалися у 68,4 % обстежених, спадкові – у 19,1 %, у 12,5 %
виявлені інші об’єктивні причини (захворювання новонародженого гемолітичною
хворобою, недоношеність плоду, застосування ототоксичних препаратів із
порушенням режиму їх вживання). Встановлюючи час ураження слухового
аналізатору, ми виявили, що у 73 % слабочуючих дітей порушення виникли у віці
до 3-х років, у 27 % – пізніше.
Педагогічне спостереження проводилось з метою накопичення та вивчення
фактичного матеріалу; це дозволило з’ясувати специфіку навчально-педагогічної
роботи у спеціальних школах (зокрема й з фізичного виховання). За допомогою
лікарсько-педагогічних спостережень були уточнені методичні питання щодо
проведення констатуючого та формуючого експериментів з метою вивчення рухової
сфери, фізичного та функціонального розвитку слабочуючих. Уточнювались
завдання, засоби та методи корекційних фізкультурно-оздоровчих занять із
слабочуючими юнаками.
З метою з’ясування ставлення слабочуючих учнів старших класів до фізичної
культури та спорту серед них було проведено опитування у формі анкетування.
Також було проведено анкетне опитування учителів фізичної культури у школах для
слабочуючих з метою встановлення ефективності діючих форм і методів підготовки
слабочуючих учнів на уроках фізичної культури (додаток А). Отримані при
анкетуванні відповіді оцінювались у відсотковому відношенні до загальної
кількості опитуваних.
У ході збору інформації 93 % опитуваних заповнили свою анкету бездоганно, тобто
не відповіли лише на деякі запитання. Практично ніхто не ухилявся від участі в
опитуванні. Ці факти дозволяють говорити про зацікавленість респондентів та
достатньо серйозне ставлення до поставленої проблеми.
На другому етапі констатуючого експерименту (вересень 2000 – серпень 2001 рр.)
був вивчений рівень фізичного розвитку та фізичної підготовленості слабочуючих
юнаків 15-16 років та їхніх однолітків, які навчаються у загальноосвітніх
школах. Для цього використовувались показники фізичного розвитку №№1-6 (табл.
2.1) та тести №№1-8 (табл. 2.2).
Тестування рухових здібностей юнаків проводилось на фізкультурно-спортивних
базах тих навчальних закладів, учні яких брали участь у експерименті. У
експерименті були задіяні 118 учасників, серед яких 62 учня обласного
багатопрофільного ліцею при СумДПУ імені А.С. Макаренка та ЗОШ смт Косівщина
(15 років n=34; 16 років n=28) і
- Київ+380960830922