РОЗДІЛ 2
ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ У ВІТЧИЗНЯНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1.Шляхи здійснення правового виховання в історії педагогічної думки
ІІ - ої половини ХІХ - початку ХХ століття
Аналіз педагогічної спадщини ІІ-ої половини ХІХ - початку ХХ сто-ліття свідчить про те, що в період, який досліджується, був накопичений певний досвід здійснення правового виховання. Під досвідом ми розуміємо сукупність знань, умінь, які здобуваються в житті, на практиці [221, 382].
Вивчення досвіду здійснення правового виховання в другій половині ХІХ - початку ХХ століття дало можливість визначити п'ять основних шля-хів його реалізації:
1. Дотримування в шкільному житті початків права.
2. Впровадження самоврядування.
3. Викладання курсу законодавства.
4. Виховання в сім'ї, зв'язок сім'ї і школи.
Найважливішим шляхом здійснення правового виховання в школі в цей період вважалось дотримування в шкільному житті початків права.
До перетворення гімназій за Статутом 1864 року виховання в них ніби приховувалось за навчанням, воно не складало головної мети. Новий ста-тут вимагав від гімназій, щоб молоді люди були виховані в релігійно-мо-ральному дусі. Це положення розкривалось у "Правилах для учнів гімназій і прогімназій відомств Міністерства Народної Освіти", які регламентували життя гімназії. Вимога релігійно-морального виховання в гімназії постійно і незмінно ставилась на перше місце. Крім загальних документів (статут, циркуляри і інструкції), в кожній гімназії існували власні правила для учнів. Аналіз цілого ряду службових "записок", а також правил для учнів, які зберігаються в архівах, дає можливість зробити висновок про те, що релі-гійно-моральне виховання учнів було основною ідеєю, навколо якої кон-центрувався навчально-виховний план гімназії. Так, у правилах для учнів Першої Київської гімназії читаємо: "Учень гімназії, як і будь-яка людина, повинен:
а) додержуватись правил віри і моральності;
б) підкорятися закону і використовувати розпорядження для керів-ництва;
в) поважати людину і не ображати її, до якого б звання вона не нале-жала;
г) поважати чужу власність, не псувати, не утаювати і не красти чу-жих речей" [284].
Детальне вивчення різних документів гімназій другої половини ХІХ - початку ХХ століття свідчить про те, що вони регламентували стосунки між вихователями та вихованцями, але мова йде не лише про абсолютне підко-рення та слухняність з боку школяра в ставленні до наставника, але й про встановлення між ними більш теплих стосунків. У правилах для школярів часто поряд із вимогами "беззаперечного" підкорення своєму керівництву як "особам, яким довірена найближча турбота про їх освіту і виховання", виявлення до них "всілякого вшанування" при зустрічах з ними чи при їх появі в класі, передбачалось, що вони "...з власної волі повинні ставитись до свого керівництва, до викладачів з повною довірою та відвертістю, бо лише за цієї умови можуть отримати від них допомогу, добру пораду й ко-рисну настанову" [284, 3-4 ].
Аналіз архівних матеріалів та педагогічної періодики цього часу свід-чить, що в досліджуваний період існували навчальні заклади, в атмосфері яких відчувався дух гуманізму та взаєморозуміння між викладачами та ви-хованцями. У першу чергу тут слід назвати гімназії, які впродовж свого іс-нування накопичували певні традиції стосунків з гімназистами, їх сім'ями, прагнучи виробити спільність поглядів усіх причетних до досягнення завдань навчання і виховання. Серед таких гімназій слід назвати Першу чоловічу Харківську гімназію, Першу та Другу Київські чоловічі гімназії, Першу Одеську гімназію, відому Фундуклеївську жіночу гімназію в Києві та інші.
Як свідчить аналіз матеріалів Другої Київської гімназії, під керівниц-твом директора викладацький персонал гімназії постійно спрямовував свою увагу на вихованців, але не з точки зору прискіпливого нагляду, а з метою вияснення причин тих чи інших вчинків. Про це свідчать факти розгляду на засіданнях педагогічних рад гімназії конкретних питань порушення дисцип-ліни чи відступу від установлених правил конкретними школярами. Як пра-вило, вони проходили в дусі розроблених М.І.Пироговим "Правил про про-вини та покарання", тобто не просто розглядався вчинок, провина, певне порушення, а обов'язково пов'язувались з їх передумовами, з особливостя-ми характеру [289, 47].
Аналіз протоколів педагогічних рад Першої Харківської гімназії свід-чить про те, що педагогічний колектив великого значення надавав встанов-ленню взаємостосунків між вихователями та вихованцями, намагався буду-вати їх на гуманній основі, про що красномовно свідчить одна з інструкцій директора гімназії. У ній наголошувалось на необхідності побудови взаємо-стосунків як "...ввічливих, але за можливістю наполегливих"; закликалось дотримуватись навіть у випадках різного виду конфліктних ситуацій ша-нобливого ставлення до особистості гімназиста [296, 4]. Протоколи засідань педагогічних рад дають приклади розглядів порушень поведінки окремими гімназистами, але навіть у найбільш серйозних випадках при обговоренні брались до уваги якості гімназиста, не порушувалось почуття його власної гідності, панувала атмосфера інтелігентності та врівноваженості з боку ви-хователів [297].
Подібні приклади зустрічаємо і в протоколах педагогічних рад гімна-
зій Одеської навчальної округи, які свідчать про зацікавленість адмініст-рації та навчального персоналу гімназії у встановленні гуманних взаємо-стосунків між учителями та школярами [41].
Як бачимо, документи різних архівів (Київ, Харків, Одеса) підтвер-джують, що багато гімназій досліджуваного періоду спрямовували свої зу-силля на організацію гуманних стосунків між вихователями та вихован-цями, постійно акцентували увагу педагогічних рад на ефективність довір-ливих взаємостосунків між головною парою навчально-виховного процесу.
Аналіз гімназичних документів, а також спогадів колишніх гімназистів сві
- Київ+380960830922