РОЗДІЛ 2
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТЬОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
У розділі викладено результати вивчення стану роботи загальноосвітнього
навчального закладу з профільного навчання старшокласників; розроблену та
обґрунтовану системну модель роботи загальноосвітнього навчального закладу з
профільного навчання старшокласників; проаналізовано зміст профільного навчання
школярів за профілями: лінгвістичний, філологічний, природничий, точних наук і
умови забезпечення його наступності; обґрунтовано форми роботи
загальноосвітнього навчального закладу із забезпечення системного підходу до
організації профільного навчання старшокласників та наступності його змісту.
2.1. Сучасний стан роботи загальноосвітнього навчального закладу з профільного
навчання старшокласників
Орієнтація молоді на необхідність неперервності освіти упродовж життя
передбачає істотний перегляд традиційних уявлень про функцію загальноосвітнього
навчального закладу, водночас посилює роль новітніх закладів освіти – гімназій,
ліцеїв, спеціалізованих шкіл, навчально-виховних комплексів, коледжів,
покликаних забезпечити допрофесійну підготовку учнівської молоді, її успішну
адаптацію та інтеграцію у навчальний процес вищого закладу освіти або
підготовку до обраної професії.
З метою впорядкування та підвищення ефективності взаємодії ринку праці та ринку
освітніх послуг, з урахуванням загальнодержавних і регіональних потреб
підготовки фахівців з вищою освітою, рішення підсумкової Колегії Міністерства
освіти і науки України від 23.02.06 р., у відповідності до принципів Болонської
декларації (1999 р.) та створення передумов для посилення мобільності
студентів, розширення можливості їх працевлаштування після закінчення навчання,
планується розробити та затвердити Положення “Про проведення експерименту щодо
впровадження професійно-орієнтованих програм вищої освіти” [144, c. 3].
С.А. Тангян зазначає, що сьогодні постає проблема щодо розробки нової концепції
доуніверситетської освіти, яка повинна забезпечити таку загальноосвітню
підготовку, яка б включала і зближувала між собою гуманітарну,
природничо-наукову та технічну культури, і передбачала більш широке та детальне
ознайомлення людини з певною галуззю її діяльності [199]. На думку Я.В.
Цехмістера, це концептуальне положення знаходить своє підтвердження в
практичній діяльності ліцеїв, де здійснюється допрофесійна підготовка, і
створюються сприятливі умови для творчого розвитку особистості учня [214].
На думку І.А. Зязюна, зміни, що відбуваються у змісті освіти, відзначаються
двома альтернативними позиціями. Традиційна школа вирішувала проблему: “Як
поводитися з дитиною, щоб вона більш охоче й успішно опановувала зміст освіти?”
У наш час питання ставиться принципово по іншому: "Яким має бути зміст освіти,
щоб дитина повноцінно й успішно розвивалась?" На думку І.А. Зязюна, йдеться не
про адаптацію шкільного предмета індивідуальним і віковим особливостям учнів, а
його радикальну трансформацію з урахуванням реальних психологічних механізмів
інтелектуального розвитку особистості [39, c. 21-22].
Інтелектуальне виховання пов'язане з характером тих змін, які відбуваються під
впливом навчального процесу в самому суб'єкті вчення. Щоб бути розумним,
недостатньо стати освіченим. В якості критеріїв, стверджує І.А. Зязюн, мають
виступати не лише показники знань, умінь і навичок, але й рівень сформованості
певних якостей, що характеризують різні сторони розвитку інтелекту дитини. І.А.
Зязюн [39, c. 21-22] наголошує, що зараз необхідні підручники принципово нового
типу, які могли б виконувати роль інтелектуального самовчителя. Для цього
необхідно змінити принципи конструювання тексту. Зокрема, підручник повинен
стати проекцією як наукового знання, так і психологічних основ інтелектуального
розвитку дітей, в тому числі й тих, що пов'язані з розумовим досвідом дитини.
Якщо раніше суть роботи вчителя полягала у трансляції знань і способів
пізнання, то в сучасній школі важливо здійснювати функцію проектування ходу
індивідуального інтелектуального розвитку кожного учня. На перший план
переміщаються такі форми діяльності педагога, як розробка індивідуальних
стратегій вчення, навчальна педагогічна діагностика, індивідуальне
консультування.
Традиційна ж організація навчального процесу сьогодні передбачає жорстку
регламентацію навчального часу на вивчення окремих одиниць навчального
матеріалу. С.О. Сисоєва вказує, що доцільно переглянути традиційне правило
організації навчального процесу "зміст під час", і змінити його. У педагогіці є
вже такі приклади як метод “занурення”, викладання за епохами у вальдорфській
педагогіці тощо [183].
При створенні системи профільного навчання, можна використати досвід “роботи”
моделей А і В в Європі , про які говорилось раніше, і які застосовуються
залежно від можливостей шкіл, а також позитивної їх оцінки екзаменаційними
системами й ринком праці. Як стверджує Ф. Шльосек, польська система побудована
таким чином, щоб у рамках тривалого навчання створити для молоді можливість
отримати перші професійні кваліфікації та підготувати її до подальшого навчання
за умови, що вона (молодь) отримала відповідні загальні знання і виробила
відповідне ставлення до праці у навчально-виховному процесі [222, c. 84].
На наш погляд, цікавою є таблиця напрямів профілів, запропонована Ф. Шльосеком
[222, c. 85]. Кожна школа може вибрати самостійно перелік профілів, напрямів і
спеціальностей, використовуючи свої ресурси педагогічного та матеріального
забезпечення.
Аналіз В.Є. Кавецьким стану діяльності школи з професійноорієнтаційної роботи
- Київ+380960830922