РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Досліди проведені на 368 білих щурах-самцях популяції Вістар з початковою масою тіла 145 г. Всі етапи досліджень виконані згідно правил гуманного відношення до експериментальних тварин та затвердженні комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету.
Раціон тварин. Під час дослідів тварини отримували напівсинтетичний раціон, складений за рекомендаціями, викладеними в монографії "Экспериментальная витаминология" [21]. Раціон складався з казеїну та кукурудзяного крохмалю у співвідношенні 20 та 65% (200 та 650 г відповідно). До складу раціону входили також 10% жирів (100 г), в тому числі 5% свинячого лярду (50 г), та 5% соняшникової олії (50 г). Дієта включала також 1% суміші вітамінів приготовленої на крохмалі (10 г), 3% суміші солей (30 г) та 1% целюлози (10 г). Всі компоненти ретельно перемішувались з 2,5 літрами води та заварювались при повільному нагріванні.
Суміш вітамінів готували додаючи їх в необхідних кількостях до крохмалю і розтираючи суміш в ступці до гомогенного стану. На 1 кг корму припадало вітамінів: рибофлавіну - 10 мг, тіаміну - 4 мг, пантотенової кислоти - 20 мг, ніацину - 25 мг, піридоксину - 10 мг, фолату - 2 мг, біотину - 0,2 мг, вітаміну К - 3 мг, ціанкобаламіну - 0,03 мг, ретинолу - 2000 МЕ, кальціферолу - 0,05 мг, токоферолу - 100 мг, інозитолу - 100 мг, аскорбінової кислоти - 500 мг, холіну - 100 мг, пара-амінобензойної кислоти - 50 мг.
Сольову суміш готували розтираючи в ступці необхідні компоненти до гомогенного стану і додавали з розрахунку 30 г на 1 кг корму. Склад суміші: натрію хлорид - 58,5 г, калій фосфорнокислий однозаміщений - 163,3 г, магнію сульфат - 24,1 г, кальцію карбонат - 160,2 г, заліза сульфат - 11,1 г, калію йодид - 0,322 г, марганцю сульфат - 1,87 г, цинку сульфат - 0,23 г, міді сульфат - 0,20 г, калію хлорид - 0,03 г, натрію фторид - 0,21 г, алюмокалієві галуни - 0,047 г.
Середня енергетична цінність раціону в перерахунку на 1 кг корму складала - 4740 ккал, в тому числі вклад білків становив 1130 ккал (24%); вуглеводів 2665 ккал/г (56%); ліпідів - 945 ккал (20%). Для розрахунків енергетичної цінності нутрієнтів використовували дані, що 1 г білків при згоранні дають 5,65 ккал, 1 г вуглеводів - 4,1 ккал, 1 г жирів - 9,45 ккал [6].
Модель голодування. Тварин, що протягом тижня перебували на повноцінному раціоні, позбавляли харчування протягом 2-х діб, зберігаючи вільний доступ до води. В кінці першого, другого та третього днів щурів брали в дослід. Був використаний також додатковий контроль. Для цього тварин, що голодували протягом 48 годин, переводили на 1 добу на повноцінний раціон, після чого їх виводили з експерименту (дослід по відновленню харчування). Динаміка маси тварин в процесі моделювання голодування наведена в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Динаміка маси тварин в процесі моделювання голодування
ПоказникиСтрок дослідженняКонтрольна група,
n=10Дні голодуванняВідновлення харчування
n=101 день, n=102 день, n=103 день, n=10Маса тіла, гНа початку184?5,9 189?4,3 191?5,3 186?3,5 193?4,7В кінці 186?5,7 179?3,5 171?4,0 161?3,3 178?4,0Динаміка, %+1,4?0,6-5,6?0,7-10,2?0,6-13,5?0,9-7,8?0,6
В окремому досліді оцінили здатність субстратів кон'югації профілактувати індуковані голодуванням порушення біотрансформації ксенобіотиків. УДФ-глюкозу вводили голодуючим щурам в дозі 300 мг/кг внутрішньоочеревинно за 3 і 6 год до початку експерименту. Сульфат натрію (300 мг/кг) вводили внутрішньоочеревинно за 3 і 6 год до початку експерименту.
Моделі з введенням модуляторів активності метаболізуючих ферментів. Тварини за тиждень перед експериментом і протягом всього досліду перебували на напівсинтетичному раціоні. Ацетон вводили в шлунок щурам в дозі 250 та 1000 мг/кг протягом 3-х днів, один раз на добу. Для введення використовували 32% розчин (за об'ємом) ацетону приготований на 0,9% розчині натрію хлориду і цей розчин вводили відповідно в об'ємі 1, 2 та 4 мл/кг. В дослід тварин брали через 8 год після останнього введення ацетону.
В іншому досліді щурам 5 разів внутрішньоочеревинно вводили фенобарбітал в дозі 70 мг/кг, або 5 разів перорально вводили препарат INOD'AIL в дозі 400 мг/кг. Етанол вводили у вигляді 50% розчину в дозі 3 г/кг в шлунок, протягом 10 днів. В дослід тварин брали через добу після останнього введення ацетону, етанолу, препарату INOD'AIL та через 2 доби після останнього введення фенобарбіталу. За цей час основна кількість індукторів та їх метаболітів покидає організм, що дозволяє уникнути прямого впливу індуктора на перебіг реакцій біотрансформації досліджуваних препаратів.
Модель інгібування метаболізуючих ферментів викликали введенням хлорамфеніколу (левоміцетину) - перорально в дозі 100 мг/кг, один раз в день, протягом 5 днів, кетоконазолу - в дозі 150 мг/кг, один раз на добу, протягом 4 днів, в шлунок, діетилдітіокарбамату - в дозі 200 мг/кг внутрішньошлунково, один раз на добу, протягом 2 днів, диметилсульфоксиду - підшкірно в дозі 1 г/кг протягом 4 днів. Тварин в дослід брали через 2-3 години після останнього введення інгібіторів, коли їх концентрація в тканинах максимальна і відповідно коли вони створюють максимальний інгібуючий вплив на ферменти.
Дослідження біотрансформації тест-препаратів сульфадимезину, ацетаніліду, амідопірину, толуолу та бромбензолу. Реакції ацетилювання оцінювали за співвідношенням між вільною та ацетильованою формами сульфамезину. Щурам перорально вводили сульфадимезин Борщагівського ХФЗ в дозі 100 мг/кг. Сечу збирали протягом 12 годин. В негідролізованій сечі визначали незмінений (вільний), а в гідролізованій сечі загальний сульфадимезин (сума вільного і ацетильованього), використовуючи метод Bratton-Marshall, який базується на диазотуванні і наступному азосполученні з N-(1-нафтил)-етилендіаміном [2].
Амiдопiрин вводили щурам внутрішньоочеревинно в дозі 30 мг/к
- Київ+380960830922