РОЗДІЛ 2 . СОЦІАЛЬНА ПРИРОДА ТЕХНІКИ.
2.1. Проблема детермінізму в соціальному та технічному розвитку.
У другому розділі автор аналізує специфіку соціального модусу існування
техніки, розглядає феномен техніки як складного явища суспільного життя, яке
пов’язане з глибинними засадами людського існування
Досліджуючи проблему детермінізму в соціальному та технічному розвитку, автор
виходить з того, що для людини сферою її життя стало технічно освоєне
середовище. Техніка міцно вкорінена не тільки ззовні, але й всередині людської
істоти. Техніка є специфічно властивим людині феноменом матеріального світу,
своєрідним виразом людської сутності. Історія техніки є матеріалізована історія
людства і навпаки.
Без світу техніки неможливе сучасне існування людської спільноти. Технічне
оточення є для людини першим "природним" середовищем його фізичного буття.
Людина, як істота фізична, не може існувати не задовольняючи потреб свого
живого тіла, джерело задоволення яких знаходиться поза нею - у матеріальному
середовищі її життя, як ми його не визначимо. Зв'язок людини, як істоти
фізичної, тілесної з цим середовищем буттєво необхідний для її існування .
Автор виходить з того, що техніка є детермінованим феноменом. Він вважає, що
можна виділити наступні аспекти детермінації техніки: самодетермінація, тобто,
якщо техніці надано першопочаткового імпульсу, вона починає самовідтворюватися:
це є певним інтерналіським підходом, який ґрунтується на протиріччі як
необхідній умові саморозвитку техніки;
Техніцизм, який пов’язаний з абсолютизацією техніки, стверджує її автономність
та самодостатність, вважає що можна вирішити будь-які соціальні колізії,
усуваючи людину як активного суб’єкта історії, зневажаючи на характер наявних
суспільних відносин.
Методологічною основою технократичних теорій (“технократичного детермінізму”) є
уявлення про визначаючу залежність суспільної свідомості від прогресу науки і
техніки. Техніка проголошується автономною силою, яка детермінує весь
соціальний розвиток. Такий погляд з початку 60-х років ХХ сторіччя стає на
Заході основним принципом соціального аналізу і прогнозування. Трактуючи всі
суспільні явища з позицій технологічної визначеності, філософи змушені дійти до
неоднорідних висновків про наслідки науково-технічного розвитку.
Техніка як сукупність речей, за допомогою яких здійснюється трудовий процес, є
одним із компонентів засобу відтворення живої праці: речі визначають характер
дії, а оскільки цій групі речей завжди була властива певна стандартність, а в
її еволюції явно виражена спадкоємність, - відтворюється як сама дія, так і
оптимальні прийоми дії, закріплюючи їхнє знання. Зупиняючись, техніка змушує
зупинятися і суспільство, що її використовує. Тут головним висновком для нас
слід визнати таке зауваження про те, що техніка спроможна впливати на соціальні
структури, в яких вона існує.
Якщо в першому тисячолітті існуюча техніка визначалася рівнем організації і
цілями соціуму, то з появою машинного виробництва і з поширенням процесів
автоматизації і інформатизації, вона починає активно впливати на соціальні
структури. Раніш життєвий світ людини вміщував техніку в себе. Сьогодні ж
простір людини виявився вміщеним в технічний світ. Якщо стародавня людина
вибирала і відхиляла технічні об'єкти в залежності від своїх життєвих цілей, то
сучасному людству доводиться засвоювати нові технології для того, щоб просто
існувати. Якщо раніше людина була власником речей, то сьогодні речі створюють
людину. Змінився не засіб, а характер взаємодії з технікою. Техніка, будучи
об'єктом і результатом культурного встановлення норм, є, водночас, сама собою,
і тому вона також передбачає і встановлює певні норми як складова частина
нашого життєвого світу, економіки, політики і культури.
В 1949 році вийшла книга Ж.Фурастьє "Велика надія ХХ сторіччя" [235], яка стала
маніфестом реформістського технократизму. На думку Фурастьє [235;141],
інтенсивний технічний та науковий розвиток відкриває перед людством можливість
еволюції у бік утворення так званої "наукової спільноти", вільної від ваги
політичних, релігійних та інших антогонизмів. Наука і техніка в цьому
суспільстві виявляються основою життєдіяльності. Комп’ютерізація була оцінена
Ж.Фурастьє, як велике сподівання ХХ сторіччя. Завдання науки полягає в тому,
вважав філософ, щоб зробити неможливим існування застарілої системи цінностей і
побудувати фундамент для нової, яка є зціляючим джерелом, яке пронизує всю
тканину майбутнього наукового суспільства. Цю реконструкцію здійснюють, вважав
Фурастье, прибічники науки, які проникнуті науково-експериментальним духом і
знайомі з великими досягненнями науки [235;145].
Ж.Фурастьє [234] був одним із тих, хто приваблював увагу світової спільноти до
глобальних проблем сучасності, до проблеми людини і її майбутнього в зв’язку з
розвитком науки і техніки.
Прибічники технологічного детермінізму вважають, що вплив науки і техніки на
людину та суспільство стає головним джерелом сучасних змін. З.Бжезинський у
своїй книзі "Між двома сторіччями" [42] стверджує, що постіндустріальне
суспільство стає технотроним суспільством в результаті безпосереднього впливу
техніки на різні боки життя суспільства: його моральність, соціальну структуру
і духовні цінності.
Р.Арон [8;26] стверджує, що науково-технічний прогрес викликає в усіх
промислово-розвинених країнах аналогічні економічні зміни. Він вважає, що
визначальним фактором сучасності виступає не форма влади або суспільний устрій,
не втручання держави в економічні справи, а розвиток техніки і промисловості.
На методологічній основі технологічної детермінації стосовно пояснення
соціального
- Київ+380960830922