РОЗДІЛ 2.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Аналіз умов господарювання промислового підприємства
Промислові підприємства України мають у своєму розпорядженні внутрішнє і зовнішнє середовище для здійснення виробничої діяльності, що успадковано від колишньої економічної системи. Починаючи з 1991 р., у структурі промислового підприємства намітилися зрушення, що відбилися в плинності кадрів, технічній реконструкції, переорієнтації асортименту продукції і т.п., що було зв'язано з обраним державою напрямком економічного розвитку, який враховує умови розвитку підприємництва. Оскільки підприємництво вперше одержало свій функціональний початок на території, то було потрібно створити нове зовнішнє середовище для його здійснення. Виконаємо аналіз середовища господарювання підприємств, переходячи від загальних положень до часткових, від зовнішнього середовища промислового підприємства до внутрішнього його середовища.
Потенціал підприємництва може бути розрахований за числом підприємств і фірм, обліковому складу трудящих, обсягу продукції, що випускається. За своїм масштабом, що пов'язується з чисельністю працівників на підприємстві, він розподіляється, як було вище подано на рис. 1.1, між великим, середнім і малим підприємництвом. У рамках підприємств створюється і функціонує значна маса виробничих, трудових, матеріальних і науково-технічних ресурсів, що приводяться в рух підприємницькою здібністю людини. При цьому мале підприємництво, за суттю, являє собою основу для середнього і великого, а тому в аналізі розглядається дві групи підприємств. Цьому розподілу підприємств сприяє і політична основа: великі і середні - перша, малі - друга.
Суспільні передумови розвитку або збереження підприємництва в державі різні - велике підприємництво формується на умовах приватизації великих підприємств держави і має постійну його матеріальну підтримку [62, 185], а малому підприємництву виявляється державою законодавча підтримка, що дозволяє утворити мережу нових підприємств. Виконаємо аналіз загальних процесів його організації в Україні, а потім і умови господарювання стосовно до Донецької обл.
Аналіз стану підприємництва в Україні, здійснений за даними [62, 195, 206], свідчить про те, що в цій сфері функціонує близько 200,0 тис. малих підприємств (у 2002 р. - 253,8) з чисельністю працівників на них більше 1,5 млн. ос. (у 2002 р. - 1,92). Близько 5,0 тис. - це спільні підприємства з прямими іноземними інвестиціями, у яких працює близько 100,0 тис. ос., 44,0 тис. - фермерські господарства з 75,0 тис. працівників, а близько 1,4 млн. - це індивідуальні підприємці без створення юридичної особи. У цілому в малому підприємництві зайняте понад 4,0 млн. ос., а частка виробництва малих підприємств у внутрішньому валовому продукті складає близько 7 %. У 2002 р. підприємствами малого бізнесу усіх форм власності за нашими підрахунками зроблено продукції (робіт, послуг) на суму, що перевищує 30,0 млн. грн. (офіційно - 25,8). За 1995-2002 р. питома вага малих підприємств у промисловому виробництві України зросла з 2,1 до 6,0 %, тобто за загальною оцінкою фахівців - незначно.
За своєю структурою підприємництво в Україні презентоване підприємствами всіх трьох видів. Трансформація економіки в Україні сприяла відповідним змінам у формах власності державних підприємств і через це 10 років (1992-2002 р.) частка малих підприємств із державною формою власності, умовно віднесених до малих, скоротилася з 14 до 4%, а в структурі недержавної форми власності частка колективної зросла з 50 до 69%. Малі підприємства переважно зосереджені в торгівлі, громадському харчуванні і туризмі (55%), у промисловості - (14), будівництві - (10%) [62]. Саме завдяки цим видам підприємницької діяльності високі темпи розвитку одержали малі і середні підприємства. Для порівняння скажемо: у розвинутих країнах доходи від малого і середнього бізнесу завдяки гнучкості і здатності забезпечити високу економічну ефективність, випуск конкурентноздатної продукції складають 50-60 % і більше внутрішнього валового продукту [119].
За рівнем розвитку малого підприємництва Україна відстає і від країн Європейського Союзу. Її значно випереджають за цими показниками Польща, Словенія, Чехія, Естонія та інші європейські держави. Курс на здійснення ринкових реформ означає всебічну підтримку розвитку підприємництва як рушійної сили структурної перебудови економіки. Перспективність такого курсу підтверджується досвідом країн з перехідними економіками. Наприклад, Польща завдяки погодженим заходам владних структур з розвитку малого підприємництва досягла значних успіхів у національній економіці: діє близько 1,5 млн. підприємств, 99 % яких - підприємства з чисельністю працівників менше 50 ос. В основному це приватні фірми з високою продуктивністю праці, їхній внесок у внутрішній валовий продукт держави складає близько 40 %.
Малий і середній бізнес в Україні ще не створив належного конкурентного середовища і не став значущим сектором економіки, як в інших країнах. Таке положення підтверджується даними соціологічного опитування підприємців Донецької області, виконаного нами з метою визначення найважливіших проблем розвитку підприємництва. Серед причин, що найбільшою мірою перешкоджали розвитку малих підприємств, респонденти виділили такі: поширення неплатежів - 50 %; високі податки - 48; корумпованість представників офіційних органів влади, їхній зв'язок із кримінальними елементами - 40; розрив економічних зв'язків із країнами колиш. СРСР - 36,7; труднощі при проходженні безготівкових платежів - 20; високі відсотки за банківські кредити - 16,7; зовнішньоторговельні і митні правила - 16,7 %. На думку підприємців [100, c.48], основні фактори, що перешкоджають розвитку бізнесу, можна розділити на вихідні від законодавчої і виконавчої влади - порядок реєстрації, непогодженість вимог, контролюючих інстанцій, оподатковування; продиктовані ринковими умовами, - відсутн
- Київ+380960830922