РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ КВН У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ
ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРОЦЕСІВ У РАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Суспільно-політичні та соціокультурні
передумови виникнення КВН
Історично склалося так, що середовищем, в якому виник КВН, стало телебачення, тому видається логічним з'ясувати деякі особливості технічного та художнього розвитку останнього. Як новий оригінальний засіб передачі інформації і водночас як нове культурне явище телебачення заявило про себе наприкінці 30-х років ХХ століття, коли досягнення науково-технічного прогресу уможливили перехід від розрізнених експериментів з передачею рухомих зображень на великі відстані до організації регулярного телевізійного мовлення за схемою "електронного телебачення" у СРСР, США, Великобританії, Німеччині, Франції.
Втім, сам по собі факт початку регулярних телевізійних передач не означав автоматичного утвердження телебачення у суспільстві як провідного засобу масової комунікації. Лише після істотного удосконалення передавальної і приймальної апаратури, її здешевлення, розширення території мовлення і, як наслідок, набуття телебаченням масової доступності, відбулося її перетворення на органічну складову соціальної практики. Основні віхи технічного поступу телебачення досить детально досліджено у працях з його історії [7; 92-93; 118-122].
Заторкуючи у найбільш загальних рисах принципові моменти історії телебачення, ми вважаємо за доцільне розрізнення його "технічної" та "творчої" (назви умовні. - С. Я.) складових, перша з яких стосується історії розвитку технічних засобів телебачення, а друга - розвитку телевізійного мистецтва, телевізійних жанрів. Принагідно зауважимо, що комплексні роботи з "творчої" історії як телебачення СРСР, так і телебачення УРСР на час підготовки даної дисертації були відсутні. (Огляд деяких питань, пов'язаних зі створенням "творчої" історії радянського телебачення можна, щоправда, знайти у статті Г. В. Кузнєцова "Видеомемуары: о прошлом ради будущего" [123]).
Ще у 1950-х рр. телебачення виконувало, за влучним висловом І. Мащенка, функцію "електронного поштаря", тобто "транспортувало з доставкою безпосередньо у квартири своїм "телеслухачам" зразки продукції інших видів мистецтв", хоча почали з'являтися і суто телевізійні програми - інформаційні, публіцистичні, розважальні [92, 110]. Вони створювалися з урахуванням зображувальних можливостей власне телебачення і означали народження нового виду мистецтва - мистецтва телебачення. (Стислу характеристику основних етапів розвитку мистецтва телебачення можна знайти, зокрема, у вже цитованій монографії С. Безклубенка "Телевізійне кіно. Нарис теорії" [28, 42-54]).
З-поміж телевізійних жанрів у контексті даного дослідження нас цікавить насамперед жанр телевізійної вікторини, в процесі розвитку якого на радянському телебаченні і з'явилася передача "КВН", що стала ядром формування соціокультурного феномена, що розглядається.
Телевізійні вікторини - ігри у запитання і відповіді - відігравали і відіграють важливу роль у формуванні специфічної мови телебачення, виробленні його зображувально-виражальних засобів, завоюванні широкої глядацької аудиторії, хоча такий спосіб спілкування з аудиторією і здобуття її прихильності ще до появи телебачення став невід'ємною складовою діяльності засобів масової інформації як друкованих, так і радіо. Телебачення, зі свого боку, не стало винятком, тим більше, що, як засвідчила практика телевізійного мовлення, саме вікторини виявилися надзвичайно ефективним засобом привернення уваги глядачів: у країнах Заходу насамперед у рекламних, а у радянському суспільстві - в освітньо-виховних цілях.
У даній роботі ми користуємося російськомовним терміном "вікторина", розуміючи під ним, відповідно до визначення "Словаря русского языка", С. Ожегова, "гру у відповіді на запитання, об'єднані, як правило, якою-небудь спільною темою" [124]. У країнах Західної Європи, США та Канади для позначення даного жанру медіа-практики використовується термін "quiz-show", історію походження якого можна знайти в інформаційному матеріалі "Useful Quiz Trivia" британської асоціації шанувальників цього жанру [125].
Пошук нестандартних форм конкретного втілення вікторин став дійовим інструментом конкурентної боротьби між різними ЗМІ за глядача. При цьому телебачення, (порівняно з пресою та радіо) надало вікторині принципово нових рис: візуалізувало процес розігрування, просторово об'єднало ведучих гри та її учасників, зробило об'єктом глядацького інтересу, крім змісту гри, ще й її перебіг, що змістовно збагатило жанр вікторини, надало йому ще більшої привабливості. На телебаченні "приводом" для змагання могли виступати не лише традиційні конкурси "запитання-відповідь", але й конкурси-імпровізації, конкурси дійові, спортивні, художні тощо. Тому саме у контексті розвитку жанру вікторини на телебаченні слід розглядати передумови появи передачі "КВН" на радянському телебаченні. Хронологія пов'язаних з цим фактом основних подій детально висвітлена їх основними учасниками у роботах [25; 39; 41].
Відлік історії КВН починають звичайно з 1957 р., з моменту створення на Центральній студії телебачення Радянського Союзу передачі "ВВВ" - "Вечер весёлых вопросов" ("Вечір веселих запитань"). Розгляд останньої як "генетичного попередника" "КВН" є цілком коректним, оскільки, як буде показано нижче, ідея телевізійної передачі "КВН" була придумана сценаристами якраз телепередачі "ВВВ" та й сама телепередача "КВН" за своїми вихідними задумом та арсеналом зображувально-виражальних засобів була схожа на "ВВВ".
Нетривалу історію "ВВВ" можна реконструювати за численними спогадами її авторів та учасників. Її виникнення, за спогадами С. Муратова, було одним з наслідків намагань керівництва радянського телебачення змістовно збагатити його розважальну складову, а також урізноманітнити мовлення для молоді у зв'язку з наближенням відкриття VI Всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Москві. У рамках програми підготовк
- Київ+380960830922