РОЗДІЛ 2
СТАН ВИРОБНИЦТВА І КОН'ЮНКТУРИ ПРОДУКЦІЇ ОВОЧІВНИЦТВА НА РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА
2.1. Розвиток підприємництва в овочівництві
Підприємництво у словнику Даля пояснюється як справа, а підприємець як торговець, здатний до підприємництва великих масштабів у торгівлі, особистості якого притаманні сміливість, рішучість, здатність до такої справи. Стимулом до діяльності підприємця, торговця є користь, що трактується як потяг до придбання, жадоби грошей, багатства, баришів незалежно від засобів наживи [51, с.17].
Здатність людей до збагачення закладена в них природою і проявляється в усі історичні формації самими різноманітними шляхами. Перші підприємці збагачувалися насильницькими методами - пограбування, розбій, шахрайство. Співвідношення шляхів задоволення потреб підприємців завжди залежить від спрямованості державної політики щодо розвитку підприємництва. Неправдиві дії підприємців засуджувалися також християнською церквою.
Однак, на всіх етапах розвитку підприємництва поряд з позитивними виявлялися і його негативні ознаки. Нині такі явища, як ухилення від оподаткування, тіньова економіка, недоброякісність продукції, неправдива реклама тощо, є проявами негативного боку підприємництва. Змінилися шляхи та методи збагачення: від розбою до різних, більш завуальованих способів наживи, проте суть залишилася тією ж самою. Причому особливий прояв негативізму простежується в перехідних економіках.
Сучасні погляди на підприємництво характеризуються розбіжністю точок зору і теоретичних посилань. Єдність простежується лише в баченні підприємництва як ключового елемента господарського механізму, а підприємця - центральної фігури соціально-економічного життя. Серед причин виділяють різноманітність методології та інструментарію досліджень; неоднозначність самого явища підприємництва протягом всього процесу історичного розвитку; змінність мотивації діяльності підприємця: нечіткість соціального прошарку підприємців та функціональних меж між підприємцем і власником, підприємцем і менеджером. Внаслідок цього в економічній літературі досить складно знайти універсальне визначення підприємництва.
В Київській Русі першими підприємцями були купці. У XI ст. за часів Ярослава Мудрого був прийнятий документ, що регулював і підприємницьку діяльність - правовий кодекс "Руська правда", в якому особлива роль відводилась приватній власності людини. Підприємницьку функцію виконували також подвижники, які концентрували і об'єднували навколо себе ченців, створюючи скупчене поселення зі спільними роботами і метою самозабезпечення.
Скасування кріпосного права стало поштовхом до подальшого розвитку підприємництва. Розширюється мережа бірж, створюються комерційні та земельні банки, торгові доми, змінюються форми і галузі діяльності підприємництва, зростає кількість крупних підприємств, які функціонують на акціонерній основі. Поряд з крупними підприємствами налічується значна кількість ремісників, дрібних торговців тощо.
Великого розвитку набуло сільське ремесло, яке виросло із первісного хатнього виробництва для власних потреб (ткацтво, ваління вовни, пошив одягу, бондарний промисел). Кустарництво, як дрібне виробництво, спрямоване на широкий ринок і відрізняється від попередньої форми наявністю посередника.
Особливою формою організації підприємництва являється кооперація. За даними М.Туган-Барановського, Росія була найбільшою кооперативною державою. Розвиваються кредитні, позичковоощадні, споживчі, будівничі, закупівельні товариства, збутові, з переробки сільськогосподарської продукції, трудові і виробничі артілі [51, с.19].
Набули розвитку артілі як форма товариства добровільно об(єднаних працівників.
Після Жовтневої революції, у період воєнного комунізму умови для законної підприємницької діяльності були ліквідовані. У період непу підприємницьке середовище почало відроджуватись: запрацювали біржі, ярмарки, фінансова система. Часткова легалізація приватної власності стала основою розвитку малих приватних підприємств у торгівлі, обслуговуванні. Створювались різні форми підприємницьких організацій на основі оренди, акціонерної власності із залученням іноземного капіталу, концесій з іноземними підприємцями.
В період колективізації було ліквідовано підгрунтя приватного підприємництва. Воно у цей період обмежувалось рамками адміністративно-командної системи й одержавленою колгоспно-кооперативною та державною власністю. Підприємницька діяльність керівників державних підприємств не могла розвиватись через відсутність відповідних умов, достатньої свободи господарської та інноваційної діяльності. У суспільстві сформувалось ставлення до підприємництва як до негативної діяльності, а до підприємця - як спекулянта, що живе за рахунок експлуатації чужої праці, чиї інтереси підпорядковані лише наживі, а вчинки суперечать поняттю культури, людської гідності. Ми вважаємо, що, незважаючи на існуючий антипідприємницький господарсько-політичний механізм, офіційне невизнання підприємництва, воно все ж таки реально мало місце. Достатньо згадати про підприємців-керівників сільськогосподарських підприємств, які займались не тільки виробництвом і реалізацією продукції, але й розвивали соціальну інфраструктуру. Саме завдяки особистим підприємницьким якостям вони одержували державне фінансування, подолавши опір чиновників.
З розвитком підряду та оренди, індивідуальної трудової діяльності, кооперативів у 80-ті роки розпочався новий етап становлення підприємництва. Законом СРСР "Про власність" вперше юридично визнано приватну власність. Процес легалізації підприємницької діяльності започаткований Законом СРСР "Про загальні засади підприємницької діяльності". В Україні термін "підприємництво" офіційно визнаний Законом України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року №698-ХІІ.
Підприємництво - багатопланове соціально-економічне явище, що являє собою сукупність економічних, соціальних та юридичних відносин підприємницького середовища, особистість підп