РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОБМАНУ ПОКУПЦІВ ТА ЗАМОВНИКІВ
"Що наша торговельна наука і вся наша торгівля - обман, то відомо всім, про це одностайно говорять усі, всі статистики додають до своїх цифр обмовки більш-менш різкі, наводити які вважаємо зайвим" [305, 9]. Ці слова, сказані півтора століття тому, не тільки не втратили своєї актуальності, а й навпаки, набули ще більш глибокого сенсу. Тому вони й обрані нами як своєрідний епіграф до цього розділу дослідження.
Як видно з назви, ця частина дисертації присвячена кримінально-правовій характеристиці такого злочину проти прав та законних інтересів споживачів, як обман покупців та замовників (ст. 225 КК України). Логіка дослідження визначає структуру даного розділу: від аналізу об'єктивних та суб'єктивних ознак цього кримінально караного делікту до дослідження спеціальних питань кримінальної відповідальності за нього. При цьому нами використані та конкретизовані щодо окремого складу злочину висновки, яких ми дійшли у попередній частині роботи.
2.1. Об'єкт обману покупців та замовників
Склад злочину визначається як сукупність юридичних ознак, що встановлені кримінальним законом і визначають (характеризують) суспільно небезпечне діяння як злочин. Традиційним є виділення його елементів (складових): об'єкта, об'єктивної сторони (об'єктивні ознаки), суб'єкта та суб'єктивної сторони (суб'єктивні ознаки) [93, 78; 94, 86; 91, 127; 181, 64; 158, 90; 177, 76]. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України (ч.1 ст. 2 КК). Тільки за умови встановлення у суспільно небезпечному діянні всіх елементів складу злочину можна вести мову про кримінальну відповідальність.
Дослідження елементів складу обману покупців та замовників ми почнемо з аналізу ознак його об'єкта. Встановлення об'єкта цього кримінально караного делікту, визначення його спрямованості та механізму заподіяння шкоди є пізнанням його сутності, що у свою чергу сприятиме правильному вирішенню питань, пов'язаних із характеристикою інших елементів цього складу злочину. В об'єкті злочину як ні в якому іншому елементі складу повинен відбиватись "дух закону". А за влучним висловлюванням П.К.Кривошеїна, буква (формулювання) закону повинна визначатись його духом (соціальною сутністю), а не навпаки [264, 61]. Механізм заподіяння шкоди об'єктові безпосередньо пов'язаний і впливає на визначення таких ознак об'єктивної сторони, як діяння, наслідок, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, а також на визначення ознак суб'єкта та суб'єктивної сторони цього злочину. До того ж об'єкт злочину, опосередковуючись через інші елементи складу, має велике значення для вирішення питань кваліфікації обману покупців та замовників, зокрема для відмежування його від інших злочинів.
Як уже зазначалось, об'єкт злочину майже всі правники розглядають як те, на що посягає суспільно небезпечне діяння, те, чому спричиняється шкода або те, чому створюється загроза спричинення шкоди. Завданням, яке ми будемо намагатися розв'язати у цій частині роботи, є визначення саме того, чому спричиняє або створює загрозу спричинення шкоди обман покупців та замовників, тобто безпосереднього об'єкта цього злочину.
Слід зазначити, що проблемі об'єкта обману покупців та замовників з часу встановлення кримінальної відповідальності за нього приділялась увага багатьма правниками. У 1948 р. Г.М.Александров писав, що "обкрадання споживачів є одним з найбільш небезпечних злочинів, оскільки він спрямований проти інтересів великої маси споживачів, на підрив радянської культурної торгівлі" [51, 3]. З цього вислову можна зробити висновок, що об'єктом розгляданого злочину Г.М.Александров вважав інтереси споживачів та радянську культурну торгівлю. Підхід, згідно з яким обман покупців та замовників є двооб'єктним злочином, став традиційним у радянській кримінально-правовій науці. Він був сприйнятий переважною більшістю правників, але майже кожний з них визначав місце і зміст кожного з об'єктів по-різному.
Отже, у спеціальній кримінально-правовій літературі об'єктом обману покупців визнавались: правильне функціонування радянської торгівлі, інтереси споживачів (С.І.Тихенко) [174, 105], інтереси радянської торгівлі та інтереси покупців (М.І Загородніков) [77, 28], інтереси споживачів, радянська торгівля (Б.С.Утєвський) [164, 282], радянська торгівля та інтереси споживачів (Гельфер М.А.) [165, 57], правильна робота органів радянської торгівлі та інтереси споживачів (А.А.Піонтковський) [147, 313], авторитет радянської торгівлі та матеріальні інтереси радянських споживачів (Б.М.Леонтьєв) [113, 123, 124], інтереси соціалістичної держави в області роздрібної торгівлі та інтереси споживачів (Н.М.Романенко) [221, 3], нормальна діяльність підприємств торгівлі та громадського харчування, а також інтереси покупців (А.А.Гришин) [69, 32], суспільні відносини, що складаються у сфері господарської діяльності держави, зокрема відносини в області торгівлі, громадського харчування, а також матеріальні інтереси громадян - покупців та замовників (Г.О.Рибакова) [297, 121], соціалістичні суспільні відносини особистої власності громадян, інтереси правильного функціонування підприємств торгівлі, яким спричиняється шкода ідеологічного характеру (Г.В.Бушуєв) [234, 97, 98], престиж радянської торгівлі та матеріальні інтереси покупців (Г.М.Самілик) [152, 24], суспільні відносини в області нормального функціонування підприємств торгівлі та громадського харчування та особиста власність громадян (О.М.Делієв) [73, 22].
Сучасні дослідники проблем відповідальності за господарські злочини здебільшого відносять обман покупців та замовників до групи злочинів, що посягають на інтереси споживачів, або на суспільні відносини, що складаються у сфері послуг. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину визнаються матеріальні інтереси споживачів (покупців та замовників), нормальне виконання господарської діяльності в торгівлі то