РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ВПЛИВУ НА ПРАВОВУ КУЛЬТУРУ ВИБОРЦІВ
2.1. Маніпулятивний вплив виборчих кампаній на правову культуру виборців
Публічне розгортання передвиборчих кампаній висуває на передній план психологічної науки завдання вивчення психологічного впливу на думки, почуття, волю, мислення, вчинки виборця з метою спонукати його зробити певний електоральний вибір чи взагалі утриматися від голосування. Такий психологічний вплив може здійснюватися засобами, які відповідають правовим нормам та виборчим звичаям або ж ні. У багатьох публікаціях, присвячених аналізу результатів останніх парламентських виборів, має місце термін "маніпуляція". Вживається він переважно у контексті порушення прав людини. В одних випадках під маніпуляцією розуміється не тільки психологічний вплив на виборців, а й різноманітні порушення виборчого законодавства на різних етапах виборчого процесу (при складанні списків виборців, реєстрації кандидатів чи політичних партій, блоків, підрахунку голосів тощо). У більш вузькому розумінні маніпуляцію розуміють саме як психологічний вплив на виборця, який чинять різні суб'єкти та учасники виборчого процесу.
Передумови для застосування різноманітних маніпуляцій містяться у поки що недосконалому виборчому законодавстві. Так, у виборчому законі від 18 жовтня 2001 року наявна ціла низка суперечностей, що зумовлює негативний вплив на волевиявлення виборців. У законі не зовсім чітко визначені відповідальність, санкції за його порушення. І як результат - фіксується сам факт порушення, але немає можливості здійснити необхідні правові дії. Наприклад, частини 1-3 статті 49 Закону України "Про вибори народних депутатів" пов'язують можливість скасування рішення про реєстрацію кандидата у народні депутати України відповідною виборчою комісією у разі встановлення судом певних обставин, зокрема:
- факту підкупу виборців або членів виборчих комісій політичною партією (виборчим блоком політичних партій), уповноваженою особою, кандидатом у народні депутати, а також на їхнє прохання або за їхнім дорученням - іншою особою;
- факту того, що організація, засновником, власником або членом керівного органу якої є партія (виборчий блок політичних партій), уповноважена особа чи кандидат, під час виборчого процесу надавала виборцям або членам виборчих комісій гроші чи безплатно або на пільгових умовах товари, роботи, послуги, цінні папери, кредити, лотереї, інші матеріальні цінності.
Положеннями ст. 157 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за перешкоджання, у тому числі підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянами свого виборчого права. Криміналізація діяння "підкуп" визначила його підставою для скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів) у разі встановлення факту підкупу в судовому порядку. На практиці цю норму дуже складно застосовувати у швидкоплинному виборчому процесі. З другого боку, оскільки партії є юридичними особами, то практично неможливо встановити у порядку розгляду кримінальної справи факт підкупу з боку політичних партій.
Приміром, під час останніх парламентських виборів 2002-го року одним із найпоширеніших порушень виборчого законодавства був підкуп виборців. Це проявлялося у наданні виборцям матеріальних цінностей ( грошей, продуктів, непродовольчих товарів тощо; здійснення заходів із ремонту систем тепло-, водопостачання, газифікація тощо на території округу, де балотувався кандидат; наданні "безкоштовних" юридичних послуг та ін.). Підкуп виборців є яскравим прикладом маніпуляції свідомістю виборця. Адже він здійснюється, як правило, у такій формі, що приховує реальні наміри "благодійників" і має на меті схилити виборців до голосування за того чи іншого кандидата чи партію. Як бачимо, існуюче законодавство та ще недостатня судова практика не можуть поки що повною мірою захистити виборця від штучного обмеження політичного вибору. І це тільки один з прикладів.
Однак ми не ставимо перед собою мети проаналізувати саме цей юридичний аспект передумов для маніпуляції, а зупинимось на аналізі психологічних передумов, тобто тих, які пов'язані безпосередньо з особистістю виборця. Наскільки наш український виборець піддається впливу маніпуляцій? Чи відрізняється він у цьому плані від виборців інших країн? Проблему психологічного впливу вивчали багато зарубіжних та вітчизняних науковців-психологів. В останні роки було проведено декілька цікавих теоретичних та експериментальних досліджень, які присвячені такому виду психологічного впливу, як маніпуляція. Вчені отримали нові дані як про психологічні механізми самого феномена маніпуляції, так і про особистісні особливості людей, схильних до маніпулятивної поведінки, а також про способи та технології інформаційно-психологічного впливу [56; 71; 85; 88; 93; 127; 188; 239; 240].
У суб'єкт-об'єктних та суб'єкт-суб'єктних контекстах психологи використовують поняття "маніпуляція" в різних значеннях:
1. У буквальному значенні термін "маніпуляція" означає різноманітні види дій, що виконуються руками: виконання медичних процедур, довільне поводження з предметами, що нерідко вимагає майстерності при їх виконанні.
2. Маніпуляція - такий психологічний вплив на іншу людину, який не завжди усвідомлюється нею і заставляє її діяти відповідно з цілями маніпулятора. При вдалому маніпулюванні суб'єкт, приховуючи свої наміри, за допомогою відволікаючих маневрів досягає того, щоб партнер, сам того не усвідомлюючи, змінив свої першопочаткові цілі.
Є. Доценко виділяє п'ять груп ознак, що характеризують маніпуляцію: 1) родова ознака - психологічний вплив; 2) ставлення маніпулятора до іншого як до засобу досягнення власної мети; 3) прагнення дістати односторонній виграш; 4) прихований характер впливу; 5) використання психологічної сили, гра на слабкостях [71, 58 - 60].
Загалом уявлення науковців про природу маніпуляції різне. Ми будемо дотримуватись визначення, яке дав цьому феномену Є