РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Обстежено 246 пацієнтів з ХГН та ДН з АГ, що знаходилися на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні Головного військового клінічного госпіталю МО України, в Інституті урології та нефрології АМН України, загальнотерапевтичному відділенні Центрального госпіталю МВС та УВС, Центральної басейнової клінічної лікарні. 154 пацієнти мали ХГН з АГ, - 92 - ДН з АГ і 20 здорових осіб (контрольна група). Серед них в основні групи (пацієнти, ліковані еналаприлом, периндоприлом, лацидипіном та лозартаном) увійшли: 124 хворих на ХГН з АГ, 62 хворих на ДН з АГ. 42 пацієнти з ХГН мали сечовий синдром (СС), 42 - НС, 40 - ХГН в стадії ХНН IІ ступеня. Серед хворих на ДН нами проліковано 22 у протеїнуричній стадії, 20 - у нефротичній стадії, 20 - в азотемічній стадії. Інші 30 пацієнтів з ХГН (10 - з СС, 10 - з НС, 10 - в стадії ХНН ІI ступеня) та 30 хворих на ДН (10 - у протеїнуричній стадії, 10 - у нефротичній стадії, 10- в азотемічній стадії, ХНН ІI ступеня) не отримували чотирьох вищевказаних препаратів (групи порівняння).
Групи порівняння достовірно не відрізнялися від відповідних основних груп за статтю, віком та основними вихідними клініко-лабораторними показниками.
Загальну характеристику пацієнтів та осіб з груп порівняння містить таблиця 2.1.
Для визначення ефективності лацидипіну ми обстежили 30 пацієнтів з ХГН: 20 з них мали нормальний вміст креатиніну в крові, 10 - креатинінемію від 0,205 до 0,34 ммоль/л, в середньому (0,27±0,09) ммоль/л та 30 хворих на ДН: 20 з них мали нормальну функцію нирок, 10 - креатинінемію від 0,201 до 0,32 ммоль/л, в середньому (0,24±0,03) ммоль/л. Серед обстежених пацієнтів було 32 чоловіки та 28 жінок. Усі пацієнти з ДН мали ІЗЦД. Хворі на ХГН мали вік від 20 до 56 років, а пацієнти на ДН - від 18 до 32 років.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика контингенту обстежених хворих
Групи пацієнтівКількість осіб в основних групах (n)Кількість осіб у групах порівняння (n)Хворі на ХГН з СС і АГ42 (16,89%)10 (3,89%)Хворі на ХГН з НС і АГ42 (16,89%)10 (3,89%)Хворі на ХГН в стадії ХНН ІI ступеня з АГ40 (15,9%)10 (3,89%)Хворі на ДН, протеїнуричну стадію, АГ22 (8,9%)10 (3,89%)Хворі на ДН, нефротичну стадію, АГ20 (8,06%)10 (3,89%)Хворі на ДН, азотемічну стадію (ХНН II), АГ20 (8,06%)10 (3,89%)Здорові особи (контрольна група)20 (8,06%)Всього24680
Серед пацієнтів з ХГН зі збереженою функцією нирок 10 мали НС, 10 - СС; серед хворих на ДН - відповідно 11 та 10.
Групами порівняння служили 20 пацієнтів з ХГН (10 - з нормальним вмістом креатиніну в крові, 10 - з підвищеною креатинінемією (в середньому по групі 0,263±0,04 ммоль/л) та 20 хворих на ДН (10 пацієнтів мали збережену функцію нирок, у 10 креатинін в середньому по групі складав 0,25±0,06 ммоль/л). Склад кожної групи порівняння за віком і статтю достовірно не відрізнявся від складу основних груп. Всім пацієнтам основних підгруп був призначений лацидипін ("Лаципіл", GlaxoSmithKline, Великобританія) по 2 мг на добу протягом 3 тижнів, а за умов недостатньої корекції АТ дозу препарату підвищували до 4 мг/добу.
Для визначення ефективності еналаприлу малеату нами було обстежено 30 хворих (15 чоловіків і 15 жінок) з ХГН з АГ. Середній вік хворих склав 28,9±2,2 роки. тривалість захворювання склала 3,1±1,7 роки. 10 хворих мали ХГН з СС, 10 - ХГН з НС, у 10 функція нирок була порушеною (ХНН 11 ступеня - середня по групі концентрація креатиніну в крові складала 0,287±0,035 ммоль/л, Р< 0,05 порівняно з нормою), і 31 пацієнт з ДН (16 чоловіків та 15 жінок віком від 16 до 30 років з ІЗЦД). Щодо пацієнтів з ДН, то двадцять один із них мав нормальний рівень креатинінемії (протеїнурична стадія ДН - у 11, у 10 - нефротична стадія), у 10 спостерігалася хнн ii-го ступеню (вміст креатиніну в крові від 0,18 до 0,28 ммоль/л, в середньому по групі 0,238±0,007 ммоль/л). аг мала місце в усіх випадках.
Усі хворі отримували 3-х місячний курс еналаприла малеату ("Еналаприл",ВАТ "Лубнифарм", Україна) в дозі 10 - 20 мг/добу і були розділені на дві групи: I - 10 хворих із збереженим НФР, II - 9 хворих з відсутнім НФР.
Групи порівняння включали 10 пацієнтів з ХГН, СС, 10 хворих на ДН у протеїнуричній стадії, 10 хворих на ДН, НС, 10 хворих на ХГН, НС, 10 хворих на ХГН в стадії ХНН ІI ступеня, 10 пацієнтів з ДН, ХНН ІI ступеня, що у період спостереження (9 місяців) не отримували жодного лікування з різних причин. Усі вони мали АГ. Групи спостереження за складом, віком та клініко-лабораторними параметрами на початку лікування достовірно не відрізнялися від відповідних груп пролікованих еналаприлом пацієнтів.
Як групу контролю обстежено 20 добровольців (10 жінок і 10 чоловіків) віком 22±2,3 роки. У всіх здорових НФР був збережений і приблизно становив 20,0±5,5%. У 10 хворих з ХГН НФР був також збережений і дорівнював 15,8±3,5%. У 10 хворих з ХГН і НС НФР був відсутній і складав 18,5±3,5%, що свідчило про порушення ниркової гемодинаміки і стані гіперфільтрації.
Для визначення ефективності периндоприлу ("Престаріум" Сервье, Франция) обстежено 34 хворих (20 чоловіків і 14 жінок) на ХГН з АГ. У всіх хворих функція нирок була збережена. Середній вік хворих склав 32,7±1,7 роки. Тривалість захворювання склала 2,9±1,4 роки. 12 пацієнтів мали ХГН з СС, 12 - ХГН з НС, 10 - ХГН в стадії ХНН ІI ступеня (в середньому по підгрупі рівень креатинінемії складав 0,257±0,09 ммоль/л). НФР був збереженим у 16 пацієнтів, у 18 - відсутній.
Групи порівняння хворих на ХГН були ті ж самі, що при дослідженні клініко-лабораторної ефективності еналаприлу, і повністю відповідали складу основних груп пацієнтів за віком, статтю та вихідними клініко-лабораторними даними.
В якості контрольної групи обстежено 20 добровольців (10 жінок і 10 чоловіків) віком 22±2,3 роки. У всіх здорових НФР був збережений.
Всі хворі основної групи отримували 3 - місячний курс периндоприлу в дозі 4