РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФОРМУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ
В УКРАЇНІ
2.1. Сучасний стан і проблеми розвитку державної амортизаційної політики в Україні
Основними нормативними актами, що окреслюють систему регулювання процесів амортизації в Україні, є: Указ Президента України "Про концепцію амортизаційної політики", який є рамковим документом та визначає пріоритетні цілі держави в даній сфері; Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, що визначає податкові аспекти амортизації; Стандарт бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби", що визначає бухгалтерські аспекти амортизації [45, 46, 47]. Хоча в 1996-1997 роках на розгляд Верховній Раді було винесено проекти спеціалізованого закону про амортизацію, ніяких інших нормативних документів загальнодержавного значення в цій сфері на поточний момент не існує.
Головною метою державної амортизаційної політики, згідно з вищезгаданою концепцією, є підвищення фінансової зацікавленості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів [45]. Для досягнення цієї мети передбачалось проведення таких заходів[48, с. 45]:
* створення належної економічної та правової бази для стимулювання ефективності використання основного капіталу;
* обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики;
* диверсифікація методів нарахування амортизації та надання суб'єктам господарювання права самостійного вибору того чи іншого методу, законодавче встановлення термінів експлуатації об'єктів основних засобів;
* розмежування практики нарахування амортизації у бухгалтерському та податковому обліку;
* стимулювання застосування інвестицій в основний капітал шляхом упровадження системи прискореної амортизації та інвестиційного спрямування коштів амортизаційних відрахувань шляхом надання підприємствам податкових пільг тощо.
На наш погляд, створення ефективної економічної та правової бази для стимулювання інвестицій в основний капітал підприємств має полягати, насамперед, у встановленні чітких і прозорих систем нарахування амортизаційних відрахувань окремо у бухгалтерському та податковому обліку із забезпеченням механізмів їх органічного поєднання, встановленні комплексу амортизаційних пільг і привілеїв для пріоритетних галузей економіки з метою забезпечення інноваційного типу розвитку та прискорення темпів оновлення основних фондів, обмеженні адміністративного втручання з боку держави у процеси формування та використання амортизаційних фондів. З огляду на це проаналізуємо ступінь виконання державою вищевказаних положень.
В Україні для обчислення амортизаційних відрахувань у податковому обліку згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди розподіляються на чотири групи. До першої групи відносяться нерухомі активи (будівлі та споруди), до другої - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні прилади та інструменти, до четвертої - комп`ютерна техніка, програмне забезпечення, засоби зв'язку, до третьої - всі інші види
основних фондів.
В українському бухгалтерському обліку основні засоби класифікуються винятково за видовою належністю на три групи: "Основні засоби", "Інші необоротні матеріальні активи" та "Незавершені капітальні інвестиції", які розділяються на шістнадцять підгруп.
У розвинутих країнах часто використовується більш деталізований поділ
основних засобів, зокрема у США, починаючи з 1986 року, законодавчо виділено сім груп необоротних активів [49, с. 37].
Граничні терміни корисної експлуатації основних засобів в українському податковому обліку за часовим критерієм узагалі не встановлюються [50, с. 12]. У бухгалтерському обліку, навпаки, такі терміни встановлює кожне підприємство на власний розсуд. У деяких розвинутих країнах нормативні граничні терміни експлуатації різних категорій основних засобів установлюються законодавчо. Так, у США для кожної з 7 категорій основних засобів установлено окремий строк експлуатації - відповідно 3, 5, 7, 10, 15, 20 та 31 рік [49, с. 37].
Згідно з методологією нарахування амортизації, в Україні за правилами податкового обліку сума амортизаційних відрахувань визначається, виходячи з установлених граничних норм амортизації та балансової вартості груп основних фондів на початок кожного звітного кварталу, тобто фактично амортизація нараховується не на первісну вартість основних фондів, а на їх залишкову вартість. Подібна система, що веде до зниження бази нарахування амортизації, закладає передумови до скорочення обсягів амортизаційно-інвестиційних ресурсів економіки у майбутньому [51, с. 671]. У бухгалтерському обліку та у західній практиці амортизація нараховується на первісну вартість основних фондів за мінусом запланованої ліквідаційної вартості.
У податковому обліку до 01.01.2003 року було передбачено два механізми амортизації - лінійний та прискорений. Норми лінійної амортизації встановлювалися окремо для кожної групи основних фондів, зокрема для основних фондів першої групи - 1,25% за квартал, другої - 6,25% за квартал, третьої - 3,75% за квартал, четвертої - 15% за квартал. Механізм прискореної амортизації застосовувався винятково для основних фондів третьої групи та передбачав такі норми: за першій рік експлуатації - 15%, за другий - 30%, за третій - 20%, за четвертий - 15%, за п'ятий - 10%, за шостий та сьомий роки - по 5%. Після внесення змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" у грудні 2002 року механізм прискореної амортизації було взагалі виключено. З 01.01.2004 року набувають чинність зміни до норм лінійної амортизації основних фондів перших трьох груп, а саме: для фондів першої групи - 2% за квартал, другої групи - 10% за квартал, третьої групи - 6% за квартал[52, 53, с. 68].
У бухгалтерському обліку дозволяється застосування лінійного методу та різноманітних методів прискореної амортиз
- Київ+380960830922