Формування та регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою в економіці України

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ І ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ В
УКРАЇНІ
2.1. Стан зайнятості та безробіття працівників висококваліфікованої праці в
Україні
Щоб глибше зрозуміти перспективи і шляхи розвитку ринку праці фахівців,
необхідно проаналізувати сучасний стан зайнятості, що склався в Україні.
Стан зайнятості населення в Україні залежить від зміни обсягів виробництва,
збалансованості основних макроекономіч­них структур, політики зайнятості, стану
законодавчих актів щодо питань праці та ін. В економічній науці
використовується два основних показники, що характеризують стан нестабільності
на ринку праці. Це – рівень безробіття і середня тривалість безробіття.
Показник рівня безробіття використовується для виміру масштабів безробіття і
обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності
зайнятих у виробництві. Тривалість безробіття характеризує середній час перерви
в роботі.
Прийнято розрізняти наступні види безробіття: фрикційне, структурне,
інституціональне, циклічне, добровільне. Розглянемо особливості цих видів
безробіття на ринку висококваліфікованої праці.
Фрикційне безробіття – це плинність кадрів, зв'язана зі зміною робочих місць,
місця проживання. Серед сукупної робочої сили якась частина завжди знаходиться
в русі, переміщуючись на нові робочі місця. Цей тип безробіття складається з
осіб, які незайняті в зв'язку з переходом з однієї роботи на іншу, і протягом
якогось часу (як правило, тижня) розраховують приступити до роботи на новому
місці, а також працівників у тих галузях, де тимчасові звільнення є нормою без
впливу на загальний рівень їх заробітку (наприклад, у будівництві). У період
впровадження нових досягнень технічного прогресу, такий рух стає не тільки
неминучим, але і більш інтенсивним. Якоюсь мірою це безробіття на ринку
висококваліфікованої праці є бажаним, тому що багато працівників переходять із
малопродуктивних, низькооплачуваних робочих місць на більш високооплачувану і
більш продуктивну роботу. Це означає більш високі заробітки для працівників і
більш раціональний розподіл трудових ресурсів для економіки в цілому.
Структурне безробіття, по суті, є поглибленням фрикційного. З часом у структурі
споживчого попиту й технології відбуваються зміни, що в свою чергу, змінює
структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі
види професій зменшується або зовсім припиняється. Одночасно, попит на інші
професії, включаючи нові, навпаки збільшується. Виникає безробіття, тому що
робоча сила реагує на цю зміну повільно і її структура не відповідає новій
структурі робочих місць.
Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці фахівців
недостатньо ефективна. Наприклад, це може бути пов’язано з неповною інформацією
про вакантні робочі місця. Рівень безробіття був би нижчий при налагодженій
роботі системи інформації.
Циклічне безробіття має місце під час спаду виробництва. Коли сукупний попит на
товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. З
цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з
дефіцитом попиту. З переходом до економічного зростання число безробітних
звичайно стає менше.
Добровільне безробіття серед фахівців вищої кваліфікації викликане тим, що в
будь-якому суспільстві існує прошарок людей, що за своїм психічним складом або
за іншими причинами не хочуть працювати. Цей вид безробіття є досить
характерним для ринку висококваліфікованої праці у розвинених країнах світу.
Вже перші кроки до ринкової економіки в Україні спричинили нестійкість
зайнятості. Стикаючись з фінансовими труднощами, підприємства (фірми) в пер­шу
чергу звільнялися від нерентабельних допоміжних служб та виробництв. Хоча
частина вивільнених фахівців і знаходила роботу на тих же підприємствах,
кількість безробітних збільшувалась.
Протягом 1991 – 2001 років чисельність зайнятих у всіх сферах економічної
діяльності скоротилася на 4,8 млн.чол і становила в 2001р. 20,2 млн. чол.
[142]. Зниження чисельності зайнятих відбулося за рахунок зменшення кількості
працівників на державних підприємствах і в установах, у громадському
господарстві колгоспів та зайнятих на підприємствах споживчої кооперації, в
кооперативах. Одночасно зростала кількість зайнятих у нових, недержавних
структурах, у господарських товариствах, на малих і спільних підприємствах, у
фермерських господарствах та в особистому підсобному господарстві.
Скорочення числа зайнятих в економіці у період економічної кризи слід вважати
цілком закономірним з огляду на попередній період застою та руйнівний розрив
господарських зв’язків між суб’єктами господарювання країн – республік
колишнього СРСР. Саме з цим пов’язане перше велике скорочення (близько 1 млн.)
працівників з галузей економіки.
У наступні роки на процеси у сфері зайнятості фахівців вищої кваліфікації
почали впливати нові фактори, зумовлені впровадженням ринкових механізмів
господарювання. Суттєві зміни на ринку праці відбулися в 1994р. та 1996р., коли
вивільнилося відповідно 1,2 та 1,1 млн.чол. Скорочення чисельності працюючих
відбулося, насамперед, у промисловості та будівництві.
Починаючи з 1991 р. у структурі трудових ресурсів відбувалося постійне
зменшення частки зайнятих; якщо в 1991 р. вона становила понад 83%, то у 2000р.
– близько 70%. Одночасно зростала питома вага незайнятого населення [142].
У цілому, аналіз ринку праці в Україні приводить до невтішних висновків. Так,
добре відомим є той факт, що в кінці 90-х років ХХ століття зайнятість на
Україні скорочувалася швидше, ніж у попередні роки. При цьому падіння
зайнят