РОЗДІЛ 2
Сучасна система фінансового забезпечення розвитку міста Києва та її вдосконалення
2.1. Склад та структура фінансів міста
Для нормального функціонування міста, його керівництво повинно залучати до загального та спеціальних фондів бюджету грошові доходи з певних чинників виробництва: праці, землі, капіталу, підприємницької здібності. Вказані доходи звичайно виокремлюються за певними нормами загальнодержавного та міського права й зараховуються до бюджету міста. Таким чином, вищезазначені вартості певним чином фіксуються і повинні статистично оброблятися.
Однак у зв'язку з тим, що децентралізаційні процеси набули значного поширення, підвищилась самостійність підприємств, в т.ч. комунальних, спостерігається значний розвиток приватного бізнесу, процеси фінансового забезпечення міста зазнали подібних процесів децентралізації. Значні фінансові потоки, що забезпечують благоустрій та розквіт міста, проходять поза міським бюджетом. Поруч з бюджетом міста можна вказувати на такі джерела його фінансів, як фінансові ресурси державних підприємств, фінансові ресурси колективних та приватних підприємств, фінансові ресурси населення.
У цьому випадку ми повертаємося до розуміння міських фінансів в їх ширшому, загальному значенні як усіх вартостей у грошовій формі, що привласнюються та виокремлюються на території міста для потреб його соціально-економічного розвитку. Всі сформовані в місті грошові доходи та фонди в певний момент часу можуть бути віднесені до певних суб'єктів влади та господарювання в місті: міський орган влади, державний орган влади, державні підприємства, міські комунальні підприємства, приватні підприємства, іноземні підприємства, населення і т.д.
Усі вказані особи, зареєстровані чи прописані на території певного міста, володіють та розпоряджаються певними фінансовими ресурсами, що складають фінансову базу міста. Виокремленні в бюджет міста на користь міського фінансового управління вартості мають великого значення для фінансового забезпечення міста, але необхідно враховувати фінансові ресурси, що акумулюються іншими суб'єктами влади і господарювання.
Не враховані прямо в міському бюджеті, вони мають опосередкований вплив на фінансовий розвиток міста, покращують його інфраструктуру. Для більш ефективного управління міськими коштами необхідно мати відповідну інформацію щодо всіх фінансових ресурсів міста. Таку можливість надає складання фінансового балансу міста. З теоретичної точки зору це необхідно і існує значна кількість розробок щодо складання фінансових балансів певних територій, в т.ч. міста.
Однак з практичної точки зору ми зустрічаємось із проблемою відсутності статистичної інформації з боку підприємств недержавної, некомунальної форми власності, приватних структур. Всі необхідні дані, що дають змогу фінансисту міського фінансового органу отримати картину виробничих і фінансових можливостей міста, визначаються керівниками підприємств і установ як комерційна таємниця і не подаються ні в статистичні, ні в фінансові органи.
У зв'язку з такою невизначеністю фінансові баланси міста не складаються, хоча ця проблема не може вирішуватися тільки наданням статистичної інформації щодо всіх суб'єктів господарювання. Вона торкається більш глибоких загальних процесів координації діяльності всіх суб'єктів влади і господарювання, налагодження їх роботи. Ми можемо наголошувати на необхідності роботи щодо складання фінансових балансів міста працівниками фінансових управлінь, управлінь економіки місцевих органів влади.
Основу фінансового забезпечення міста Києва складає бюджет міста, в якому зосереджено понад 80 % усіх фінансових ресурсів міста, близько 4007455 тис. грн. за даними Проекту бюджету міста Києва на 2003 рік. Таким чином, бюджет залишається головуючим у фінансах міста, однак дедалі більшого значення набувають самостійні, не зафіксовані в бюджеті фінанси різних суб'єктів господарювання та влади. У зв'язку із загальною необхідністю визначення фінансової бази за умов децентралізаційних процесів ми можемо окреслити теоретичні засади формування фінансових балансів.
Перші зведені фінансові плани складалися на початку 30-х років ХХ століття: зведений (єдиний) фінансовий план держави та територіальні фінансові плани за певними районами. У зв'язку із зазначеними процесами децентралізації виникають питання самофінансування певних територій, в т.ч. міст, для чого необхідно визначити фінансовий потенціал міста, що можливо лише за умови складання зведеного фінансового балансу, який охоплював би створення та використання всіх фінансових ресурсів у регіоні.
Досягнення значного розвитку території, міста в умовах самофінансування потребує концентрації всіх ресурсів, які є на його території, тому виникає необхідність об'єднання в один різних видів фінансових планів: міського бюджету, фінансових планів бюджетних державних установ, підприємств комунального господарства, приватних підприємств; балансу грошових доходів та витрат населення, що відображають окремі сторони та етапи розподілу і перерозподілу ВВП, створеного та використаного у певному місті. Відтак постане повна картина створення і використання всіх фінансових ресурсів.
Дохідна та витратна частини зведеного фінансового балансу повинні будуватися не на механічному складанні дохідних і витратних статей галузевих фінпланів, місцевого бюджету та ін., а на розподілі їх показників на ті, що відображають акумуляцію та спрямування коштів у межах міста, і ті, які відбивають кошти, що виходять за його межі. Необхідно зважити на небезпечність подвійного рахунку; у зв'язку з цим у територіальному зведеному фінансовому балансі повинні бути особливо відображені всі розрахунки, що відбуваються між окремими фінансовими інститутами, та взаємні вкладення різних галузей міського господарства.
Таким чином, зведений фінансовий баланс міста є розділом плану економічного та соціального розвитку міста і відображає економічні відносини, що виникають у процесі форм
- Київ+380960830922