Місцеві бюджети в економічній системі держави.

РОЗДІЛ 2
МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
2.1. Діюча система місцевих бюджетів
Одним із позитивних надбань державотворчих процесів в Україні стало створення на початковому етапі власної бюджетної системи, а потім ? її подальше реформування і вдосконалення. У перші роки після утворення незалежної української держави відносини в галузі бюджету регламентувалися у відповідності до Закону Української РСР від 5 грудня 1990 р. "Про бюджетну систему Української РСР", який був прийнятий в умовах командної економіки, найбільш характерною рисою якої була значна централізація фінансових і в тому числі бюджетних ресурсів. Побудова бюджетної системи України, згідно закону від 5 грудня 1990 р., передбачала включення до її складу республіканського бюджету та місцевих бюджетів. До останніх було віднесено обласні, районні, міські, селищні і сільські бюджети.
У 1995 році в Україні приймається нова редакція вищезазначеного закону, в якому, хоча із значним запізненням, було внесено низку змін, що вимагали нові реалії політичного й економічного життя українського суспільства, а саме: утворення незалежної держави, створення основ ринкового господарювання, відновлення інституту місцевого самоврядування, формування власної фінансової, бюджетної і податкової систем. Згідно закону "Про бюджетну систему України", бюджетна система набула триланкової побудови з виділенням: 1) Державного бюджету України; 2) республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і 3) місцевих бюджетів.
До місцевих бюджетів даним законом було віднесено обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети. В законі від 29.06.1995 р. був закріплений принцип включення місцевих бюджетів нижчого рівня до місцевих бюджетів вищого рівня, який використовувався в умовах командної економіки. Так, бюджет області об?єднував обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування; бюджет району об?єднував районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети; бюджет міста, яке має районний поділ, об?єднував міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. Такий підхід до побудови системи місцевих бюджетів був успадкований від попередньої командно-адміністративної системи господарювання, яка виключала можливість повноцінного функціонування інституту місцевого самоврядування, а, отже, і самостійних місцевих бюджетів як його фінансової бази.
Законом "Про бюджетну систему України" було також визначено, що селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази, а районні і міські ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.
Позитивними надбаннями закону "Про бюджетну систему України" стало розмежування доходних джерел усіх ланок бюджетної системи, визначення напрямків витрачання бюджетних коштів, чітке окреслення процедур бюджетного процесу, а також впорядкування багатьох інших питань, які виникають в бюджетній сфері. Проте не усі положення даного закону знайшли своє практичне втілення.
Наступним етапом у розвитку вітчизняної бюджетної системи, а в її складі ? системи місцевих бюджетів ? стало ухвалення 28 червня 1996 р. Конституції України, а 21 травня 1997 р. в розвиток її положень ? Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що започаткувало новий підхід до тлумачення поняття місцевих бюджетів та визначення їхнього складу. В статті 1 закону "Про місцеве самоврядування в Україні" записано, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) ? це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування ?118, с. 380?. Таким чином, поняття "бюджет місцевого самоврядування" і "місцевий бюджет" були ототожнені.
Враховуючи концептуальне визначення у вітчизняному законодавстві інституту місцевого самоврядування як гарантованого державою права та реальної здатності територіальних громад самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення і те, що територіальними громадами вважаються жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста або добровільного об'єднання кількох сіл ?118, с. 380?, то місцевими бюджетами в контексті даних дефініцій слід вважати сільські, селищні та міські бюджети.
Районні (у сільській місцевості) і обласні бюджети не були включені до складу місцевих вищезазначеним законом від 21.05.1997 р., в якому, а також в Конституції України, відсутнє тлумачення поняття "регіон", що не дає підстав називати обласні і районні бюджети ? регіональними. Зауважимо, що спроба розмежування місцевого і регіонального самоврядуввання була зроблена ще у Законі України від 26 березня 1992 р. "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", де було сказано, що територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, місто, а регіонального ? район і область ?121, с. 72?. Отже даний підхід був певною мірою збережений, хоча і без легітимізації поняття "регіон" ? і в пізніше прийнятій Конституції, і в законі "Про місцеве самоврядування в Україні".
Як Конституція України, так і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" принципово змінили місце і роль районних та обласних бюджетів у складі бюджетної системи. В даних бюджетах, у відповідності до нових підходів, повинні були акумулюватися кошти, які направляються з Державного бюджету України для відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів. Крім того, в районні та обласні бюджети повинні були спрямовуватись кошти, залучені на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм. Такий підхід до визначення нової ролі обласних і районних бюджетів позбавляв їх власної доходної бази і передбачав формування виключно за рахунок коштів, що надходили з Державного бюджету України і з місцеви