РОЗДІЛ 2
Практика реалізації інвестиційної політики комерційними банками
2.1. Етапи формування інвестиційної діяльності в Україні
Банківська система України розвивалася у складних політико-економічних умовах, які були викликані несприятливою економічною ситуацією в країні в цілому. Хоча говорити про остаточно сформовану систему банківських установ ще зарано. Ще до кінця не визначена оптимальна кількість банків та вимоги до їх активів, які необхідні для обслуговування операцій в економіці. Ми вже зауважили вище, що банк є таким самим суб'єктом підприємницької діяльності, як будь-який інший підприємець, і керується не альтруїстичними міркуваннями, а бажанням отримувати стабільні і високі доходи. Банківська система може успішно функціонувати й розвиватися тільки в нормальній, здоровій економічній атмосфері. Без цих передумов банки не лише втрачають роль стимуляторів економічного розвитку, а й самі перетворюються на генератор інфляції та дестабілізації економіки.
Стимулююча роль банків у розвитку економіки полягає в одночасному виконанні трьох взаємопов'язаних завдань:
1. Забезпечення своїм клієнтам - суб'єктам господарювання довгострокової надійної діяльності.
2. Забезпечення високої ліквідності власної діяльності.
3. Забезпечення прибутковості власної діяльності й доходів на капітал акціонерів.
За умов невизначеності й нестабільності у банків виникають значні труднощі у виконанні цих трьох завдань одночасно і акцент поступово зміщується на третє завдання - забезпечення власного прибутку. Високі темпи інфляції знецінюють грошовий капітал банків - власний і запозичений. Основний спосіб протидії цим процесам - скорочення строків надання позик - підвищення позичкового відсотка. Тому українські банки швидко, майже миттєво згорнули довгострокове кредитування, тобто перестали виконувати одну з важливих функцій - стабільний розвиток своїх клієнтів.
Стратегія інвестиційної діяльності комерційних банків зазнала змін відповідно до змін орієнтирів загальної інвестиційної ситуації у країні та формуванням загального економіко-правового базису. Аналіз найважливіших макроекономічних показників розвитку України та формування інвестиційного потенціалу за період з 1991 року до нині (динаміка обсягів ВВП, грошової маси, темпів інфляції, обсяги промислового виробництва, товарообороту) дозволив нам зробити висновок, що чітко спостерігається певна закономірність у розвитку економічних процесів. Інвестиційну активність в Україні, а отже, й комерційних банків, на нашу думку, можна поділити на три етапи:
І етап - (1991 р. - 1994 р.) зародження (створення комерційних банків, формування капіталу, вибір інвестиційної стратегії);
ІІ етап - (1994 р. - 1997 р.) формування (виникнення структурованої банківської системи, формування довгострокових перспектив розвитку комерційниїх банків);
ІІІ етап - (1997 р. до сьогодні) розвитку (створення економічних передумов стабілізації та розвитку інвестиційного ринку, остаточний вибір (вдосконалення) інвестиційної стратегії).
У 1991 р. - 1994 р. макроекономічна ситуація в країні була абсолютно несприятливою для інвестиційної діяльності. За "круглим столом", присвяченому проблемам інвестицій у проведенні економічних реформ, у жовтні 1998 року, Президент України характеризував цей період, як "...розв'язання багатьох проблем як тоді, так і тепер методом проб і помилок. А звідси - труднощі й суперечності, упущення або невикористанні до кінця можливості, гальмування реформ, чи тупцювання на місці. Слід мати на увазі, що ми змушені були одночасно розбудовувати державні інститути, формувати структуру власного економічного простору, запроваджувати власну грошову одиницю та створювати банківську та фінансову систему." З огляду на це та на ряд інших причин, економічна політика України, у тому числі політика, що проводилась комерційними банками, була на початковому етапі її становлення безсистемною, неакцентованою, фрагментарною, а, відповідно, й малоефективною. Цією ж чи іншою мірою подібні труднощі пережили всі пострадянські держави, але в Україні вони були помножені на ряд специфічних факторів: наслідки Чорнобильської катастрофи; успадкована деформована структура економіки, в якій домінували затратні, ресурсномісткі та екологічно шкідливі підприємства, доведені до безглуздя мілітаризацією виробництва. Вплив цих чинників значною мірою був посилений відсутністю чіткої ідеології ринкових перетворень, методологічної бази здійснення реформ, політичними та економічними амбіціями керівництва країни та ідеологів реформ.
Разом із тим, в Україні проводилась велика робота з формування правової бази інвестиційної діяльності. В додатку Б наводиться перелік та характеристика спрямування основних законів щодо інвестиційної діяльності. За період з 1991 року по 1992 рік Верховною Радою України було прийнято 16 базових законів, в ідеологію яких, на нашу думку, були покладені ринкові принципи - рівноправність всіх суб'єктів інвестиційної та господарської діяльності; свобода підприємницької діяльності та вибору об'єктів інвестиційної діяльності.
На етапі зародження інвестиційної активності комерційних банків відбувався процес створення дворівневої банківської системи. На відміну від інших галузей економіки роздержавлення банківської системи відбулося майже миттєво й безболісно.
Протягом 1991 - 1994 рр.. на інвестиційну активність всього господарського механізму великий вплив мала криза платежів, яка стала ще одним чинником, що стримувала процес зростання інвестицій. Вона виникла внаслідок жорсткої монетарної політики, різкого скорочення платоспроможності підприємців як результат шокового підвищення цін, галопуючої інфляції та наступного обмеження грошової маси. Бартеризація економіки призвела до того, що розрахунки шляхом натурального обміну суттєво обмежила грошову масу, надходження грошових коштів у бюджет, повернення позик банкам, що підривало їх ліквідність і платоспроможність. А оскільки, комерційні банки є потенційними інвесторами, то