РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Джерела формування інвестиційних ресурсів підприємств
Вітчизняні економісти по-різному оцінюють потребу українських підприємств в інвестиційних ресурсах. Так, наприклад, економісти Л. Безчасний та С. Онишко вважають, що лише для підтримки існуючих виробництв у робочому стані Україні необхідно не менше 100 млрд. дол. США [6, с. 46]. В свою чергу відомий вітчизняний науковець Геєць В. стверджує, що якщо ставити за мету не лише зберегти, а й оновити виробничий апарат, сума капітальних вкладень в економіку України має дорівнювати 45-50 млрд. грн. на рік [25, с.21]. Так чи інакше, обсяг капітальних вкладень вітчизняних підприємств на сьогодні є значно меншим від необхідного (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Динаміка капітальних вкладень підприємств України*
(у фактичних цінах)
РікКапіталовкладенняВВПКапітальні вкладення у % до ВВПДо 1995 р. - трлн. грн.., з 1996 р. - млн. грн.Темп зростання до попереднього року у порівняних цінах, %До 1995 р. - трлн. грн., з 1996 р. - млн. грн.Темп зростання до попереднього року у порівняних цінах, %19910,0592,90,391,316,619920,963,1590,118,019932989,714885,819,6199422877,5120477,118,9199593871,5545287,817,219961255778,08151990,015,419971240191,29336597,013,2199813958106,110259398,113,6199917552100,413044299,813,4200023629114,4170070105,913,8200126744117,2201927117,213,2 * Розраховано за даними Держкомстату України та Бюлетеню НБУ, №3, 2002р.
Згідно з даними таблиці 2.1. протягом періоду з 1991р. по 1998р. в Україні відбулось значне падіння обсягів капітальних вкладень. І хоча з 1998 року ми спостерігаємо певне покращення в цій сфері, обсяг капітальних вкладень підприємств все ще залишається далеким від бажаного. Однією з основних причин такої ситуації, на нашу думку, є недостатній обсяг інвестиційних ресурсів на підприємствах України. Це зумовлює необхідність проведення дослідження основних джерел формування інвестиційних ресурсів на вітчизняних підприємствах, що, зокрема, включає в себе визначення рівня достатності внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємств, а також проведення аналізу обсягів пропозиції та ціни інвестиційних ресурсів на ринку капіталу.
Статистика свідчить, що визначна роль у фінансуванні інвестиційної діяльності підприємств України належить внутрішнім джерелам. Так, частка цих коштів у структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал вітчизняних підприємств складає в середньому 71% (табл. 2.2.).
Таблиця 2.2. Інвестиції в основний капітал за рахунок власних* коштів підприємств та організацій України по роках
РокиІнвестиції в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств та організаційУ порівняних цінах, млн. грн.У % до загального обсягу1997861575,21998877372,21999859670,52000956868,6 *В даному випадку під власними розуміються саме внутрішні власні ресурси
Джерело: Дані Держкомстату України
Основними внутрішніми ресурсами підприємств є нерозподілений прибуток та амортизаційні відрахування.
Характеристику амортизаційних відрахувань як джерела фінансування можна почати зі слів відомого українського економіста Герасимчука М.: "Найвагомішим, головним джерелом капітальних вкладень у будь-якій постіндустріальній країні є амортизаційні відрахування." [26, с.16].
Дійсно, у світовій практиці амортизаційні відрахування є основним джерелом фінансування виробничих капіталовкладень. Так, у розвинутих країнах на амортизацію припадає 60-70% інвестицій в основний капітал. На такому рівні цей показник був у 80-х роках і в Україні [18, с.10,15].
У США на частку амортизації припадає 65-70% валових інвестицій і абсолютна величина амортизації не скорочується навіть під час циклічних коливань; під час кризи падає обсяг тільки чистих інвестицій [27, с. 38].
Саме тому винятково важливе значення в системі фінансового забезпечення інвестиційної діяльності підприємств має державна амортизаційна політика.
В кризові роки в Україні відбувалося різке ослаблення ролі амортизації в економічних процесах: частка амортизації в капіталовкладеннях у промисловості впала до 30% в 1992-1993 рр. і 15-20% - у 1994-1996рр. Отже, за період з 1992-1995р.р. "...для українських підприємств амортизаційні відрахування практично повністю втратили своє значення як джерело власних коштів для фінансування інвестицій." [105, с.31].
Основними причинами такого ослаблення були: глибокий розрив між амортизацією та відновними вартостями засобів виробництва внаслідок зростання цін і неадекватності індексації основних фондів у 1992, 1993, 1995 роках; надто малі порівняно з розвинутими країнами норми амортизації і, відповідно, надто високі нормативні строки служби основних фондів та майже повна відсутність практики прискореної амортизації. Це призвело амортизаційні відрахування до втрати своєї головної функції - відтворення основних виробничих засобів як у вартісній, так і в натуральній формі. Невідповідність обсягів амортизаційних нарахувань відновним вартостям основних засобів зумовила фактичне заниження витрат виробництва і штучне збільшення оподатковуваного прибутку [139, с. 43].
В 1997р. в Україні було проведено амортизаційну реформу, що мала на меті створити законодавчі умови для прискорення технічного переоснащення і модернізації виробничого апарату. Ця реформа наблизила параметри амортизаційної політики до практики розвинутих країн.
Так, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", усі основні фонди було поділено на три великих групи з єдиною для кожної з них нормою амортизації (у розрахунку на календарний рік): 1) будівлі, споруди та передавальні пристрої - 5%; 2) автотранспорт, електромеханічні прилади й інструменти, інформаційні системи - 25%; 3) усі інші основні фонди - 15% [55, ст. 8]. Підприємствам надано право самим приймати рішення про використання методу прискореної амортизації основних засобів тр