РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ МІНІМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
2.1. Сучасні методи мінімізації кредитного ризику в комерційних банках України
та їх оцінка
На сьогоднішній день Україна має достатньо розвинуту банківську систему.
Бурхливе становлення цієї сфери потягло за собою різке підвищення кредитного
ризику.
Динаміка кредитних вкладень комерційних банків України свідчить, що обсяги
кредитування постійно зростають як в абсолютних , так і у відносних показниках
(рис. 2.1).
Рис. 2.1. Динаміка кредитних вкладень комерційних банків України
з 1994 по 2004 рр.
Станом на 01.01.2001 року сукупний кредитний портфель у системі комерційних
банків становив 47,6% від обсягу загальних активів проти 42,4% на 01.01.2000
року, а на 01.01.2005-го - уже 63,2%. Протягом 2004 року обсяг кредитного
портфеля банків зріс на 61,4% і становив 67,7% сукупних банківських активів.
Такі високі темпи зростання поясняються насамперед тим, що кредити залишаються
найприбутковішими банківськими активами, займаючи, як правило, більшу частину
доходів банку. Суттєві зміни відбуваються і в структурі кредитного портфеля.
Зокрема частка довгострокових кредитів зросла упродовж 2003 року з 28% до 45%
[123, с.118], що свідчить про позитивні зрушення на вітчизняному кредитному
ринку.
Проте кредитна діяльність не с винятком із загального правила щодо
співвідношення між доходом і ризиком. А це означає, що висока дохідність
неодмінно супроводжується підвищеним ризиком, унаслідок чого кредитування
залишається також найризикованішим видом банківської діяльності. Із зростанням
обсягів кредитування актуалізуються й проблеми управління кредитним ризиком
банку.
Комерційні банки на перших етапах їх розвитку з причин недостатнього досвіду не
справлялися з таким скачком ризику у кредитній сфері. Це, в свою чергу,
викликало жорсткі вимоги з боку держави в особі Національного банку щодо
стабілізації кредитного ризику.
Не можна сказати, що політика стабілізації банківських ризиків існує виключно в
країнах з нестабільною економікою. Так, Європейське Співтовариство з тією ж
метою оприлюднило директиву Capital Adequacy Directive, яка діє з 1 січня 1996
р. У ній встановлений мінімальний розмір статутного капіталу для інвестиційних
фірм та кредитних установ (банків) з метою покриття ринкового ризику. Кредитний
ризик у цьому документі визначається як ризик несплати позичальником основного
боргу і відсотків, що належать кредиторам. Загалом суто негативне розуміння
фінансових ризиків є характерним для зазначеного документу.
У теоретичній частині роботи ми вже розглядали питання про правильність такого
розуміння. Крім того, зазначимо, що наведене визначення більше відповідає
поняттю дефолта (тобто, ризику несплати), ніж поняттю кредитного ризику як
одного з фінансових.
В Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» чітко
визначені показники, що характеризують кредитний ризик. До них відносяться:
максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативне
значення якого - не більше 25%;
великий кредитний ризик;
максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданий одному
інсайдеру;
максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих
інсайдерам.
Загалом потрібно відмітити, що, не зважаючи на деяку теоретичну
прямолінійність, згадана інструкція НБУ відзначається значно більшою
комплексністю ніж попередні розробки центрального банку країни.
Так, кредитний ризик практично повністю описується переліченими вище
показниками, хоча деякий дисбаланс між деталізацією його активного та пасивного
аспектів зберігся. Більшість показників кредитного ризику повторюють ті, що вже
стали традиційними для банків України. Показник рефінансування у тому вигляді,
як він запропонований в Інструкції, - новий. Основуючись на цьому показнику,
можна зробити висновок про те, що пасивний кредитний ризик, у тому числі і з
врахуванням централізованих коштів, "поставлений на контроль" національного
банку так само, як активний кредитний ризик.
Всі кредити комерційних банків розділяються за двома критеріями: за
забезпеченістю та ступенем ризикованості. За забезпеченістю виділяють:
забезпечені кредити (які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави,
реальна вартість якої перевищує кредитну заборгованість не менше ніж на 25%,
або які мають гарантію уряду України або банківську гарантію);
недостатньо забезпечені кредити (які мають забезпечення у вигляді ліквідної
застави, реальна вартість якої становить не менше ніж 60% від суми кредитної
заборгованості; кредити, застраховані у встановленому порядку, та кредити,
надані під гарантії, договори-поруки юридичних осіб);
незабезпечені кредити (які не мають забезпечення, або за якими реальна вартість
забезпечення становить менше 60% суми кредитної заборгованості).
За ступенем ризикованості кредити розділені на п'ять категорій:
• стандартні - кредити незалежно від виду забезпечення, строк погашення яких не
настав; кредити, за якими своєчасно і в повному обсязі погашається основний
борг, включаючи кредити, пролонговані у встановленому порядку, але не більше
двох разів, із загальним строком пролонгації не більше 6 місяців;
• нестандартні - пролонговані більш ніж двічі або з загальним строком
пролонгації більше 6 місяців, прострочені до 60 днів забезпечені кредити, а
також прострочені до 30 днів недостатньо забезпечені кредити;
• сумнівні - прострочені до 30 днів незабезпечені кредити; прострочені від 30
до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені від 60 до 180
днів забезпечені кредити;
• небезпечні - прострочені від 30 до 60 днів незаб
- Київ+380960830922