РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТРАХОВОГО
РИНКУ
2.1. Природа і характерні риси страхового ринку
З огляду на значущість страхування у соціально-економічному розвитку держави,
забезпеченні життєдіяльності людини і притаманні йому специфічні риси
особливого значення набуває чітке й однозначне визначення сутності і
специфічних особливостей страхового ринку. Проте, досі в економічній літературі
так і немає однозначної відповіді стосовно сутності не лише страхового ринку,
але й ринку взагалі.
Так, ринок визначається як сфера обміну, в якій через взаємодію пропозиції і
попиту утворюються ціни[313, c.164], сукупність існуючих і потенційних покупців
товару[115, c.54], суспільний механізм розподілу благ за допомогою
добровільного обміну[30], основна форма організації суспільного господарства в
умовах товарного виробництва, що забезпечує взаємодію між виробництвом і
споживанням, розподіл ресурсів в інтересах його учасників – власників цих
ресурсів[244, c.859].
Ринок розглядається і як інститут, чи механізм, що зводить разом покупців
(пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і
послуг[129, c.61].
Водночас П.Е.Саумельсон і В.Д.Нордхаус[201, c.47] визначають ринок як механізм,
що дозволяє покупцям і продавцям спільно встановлювати ціни і визначати
необхідну кількість товарів і послуг.
Під ринком розуміють і оптимальну систему, що дозволяє суспільству, члени якого
переслідують власні інтереси досягти максимальних за даних обставин сукупних
результатів[18, c.14].
Характеризують ринок і як об’єктивну економічну закономірність, механізм дії
якою зводить разом покупців і продавців робіт, товарів, послуг і через
взаємодію попиту і пропозиції формує ціни[116].
На думку Г.І.Черкасова[287, c.6], ринок є сукупністю різноманітних відносин між
продавцями і покупцями (а також між самими продавцями і покупцями) з приводу
обміну товарами.
Французький дослідник Р.Бойє (Boyer)[321] наводить п’ять концепцій ринку,
розглядаючи його як:
а) місце, де регулярно зустрічаються продавці і покупці в процесі торгівлі;
б) території, на якій відбувається процес купівлі-продажу;
в) сумарний платоспроможний попит, що пред’являється на певний вид товарів
(послуг);
г) саморегулівний механізм попиту і пропозиції;
д) економічну систему, в якій саморегулюючий (ринковий) механізм є панівною
формою господарства.
В економічній літературі існують різні погляди і на природу страхового ринку як
такого. Так, зокрема, висловлюється думка[234, c.120], що поняття “страховий
ринок” є підкатегорією більш загального поняття “страхове господарство” і являє
собою систему суспільних відносин, пов’язаних з купівлею-продажем страхових
послуг. Тоді як “страхове господарство” [27 Вживається й термін “світове
страхове господарство” як суспільні відносини, пов’язані із заснуванням,
організаційним устроєм, діяльністю, управлінням страховими організаціями, а
також відносини з державного регулювання діяльності страхових компаній, інших
суб’єктів страхового ринку з приводу страхування, визначення умов і передумов
використання страхування в економічних відносинах. ] – сукупність суспільних
відносин у сфері страхування, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і
споживанням страхових послуг.
За В.В. Шаховим[299, c.48] страховий ринок – це особливе соціально-економічне
середовище, визначена форма економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу
виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.
Близьким до зазначеного, але з певними уточненнями сутності, є визначення
С.Єфімова[207, c.176], який підкреслює, що страховий ринок є особливою
соціально-економічною структурою, визначеною сферою грошових відносин, де
об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит та
пропозиція на нього.
Певною конкретизацією стосовно його учасників відзначається визначення
страхового ринку як об’єктивної економічної закономірності, механізм дії якої
зводить разом покупців (страхувальники, інші зацікавлені особи, в т.ч. і
держава) і продавців (страховики, перестраховики) страхових товарів як напряму,
так і через посередників, що забезпечують також кожним з учасників
максимального ступеня задоволення своїх потреб[116].
Розглядається страховий ринок і як система економічних відносин, що складає
сферу діяльності страховиків та перестраховиків у даній країні, групі країн і
міжнародному масштабі[223, c.39]; система економічних відносин, у процесі
реалізації яких формується попит і пропозиція на страхові послуги і об’єктом
купівлі-продажу виступає страховий захист[234, c.62]; система
фінансово-економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає страхова
послуга, формуються попит і пропозиція на неї чи форма організації фінансових
відносин у формуванні та розподілі страхового фонду для забезпечення страхового
захисту[228, c.36-37]; особлива форма грошових відносин, де об’єктом
купівлі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист, формується
пропозиція і попит на неї[118, c.102].
Більш широке визначення страхового ринку наводить А.К.Шихов[309, c.76]: “це
сфера специфічних економічних відносин, що складаються між страхувальниками
(застрахованими особами, вигодонабувачами), що потребують в силу можливого
випадкового настання несприятливих для їх матеріальних, нематеріальних
цінностей (благ) подій у страховому захисті майнових інтересів, і страховиками,
що забезпечують його за рахунок використання ними в цих цілях страхових фондів,
що формуються зі сплачуваних страхувальниками грошових внесків (страхових
премій)”. Громіздк
- Київ+380960830922