Управління ресурсним потенціалом банку

РОЗДІЛ 2
СТАН ФОРМУВАННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ
РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
2.1. Тенденція розвитку банківської системи в Україні та її основні задачі
Сучасна банківська система України являє собою дворівневу фінансово-кредитну формацію (рис. 2.1 [23]), на яку покладено задачі грошово-кредитного регулювання, емісії грошей, регулювання валютного курсу, збереження золотовалютних резервів країни, залучення і розміщення коштів, а також виконання доручень клієнтів. Основу банківської системи України складають комерційні банки.
Однак, перш ніж перейти до безпосереднього аналізу її розвитку варто зазначити, що підвищення ефективності функціонування системи комерційних банків, раціональне використання ресурсів кожного з банків, нерозривно пов'язано з низкою факторів:
економічних (динамікою зміни основних макроекономічних показників);
політичних (насамперед стабільністю роботи кабінету Міністрів, послідовністю проведення економічних реформ, наявністю довіри з боку міжнародних фінансових установ);
юридичних (наявністю відповідних нормативних і правових актів та стабільності законодавчих актів);
соціальних (життєвим рівнем населення та його довіри до банків).
Утім, як було зазначено у першому розділі, формування й ефективність управління ресурсним потенціалом окремого комерційного банку багато в чому визначається, насамперед, станом економіки і як наслідок розвиненням системи комерційних банків.
Поряд з цим треба зазначити, що всебічний аналіз загальних тенденцій розвитку сприяє розробці стратегії та тактики для кожного банку окремо, виявленню резервів підвищення ефективності проведення його активних і пасивних операцій.
Тобто дослідження змін, які відбуваються у банківській сфері, доцільно почати з загального аналізу економічного стану. У цьому аспекті передусім треба підкреслити, що розвиток банківської системи України декілька років здійснювався на фоні скорочення внутрішнього валового продукту (ВВП) і падіння виробництва (рис. 2.2, рис. 2.3 побудовано за даними [21, 84, 128]). Утім, треба відзначити й ті позитивні зрушення, які відбуваються в економіці країни протягом останніх років і, насамперед, те, що вдалося подолати негативну тенденцію спаду ВВП, намітилося збільшення темпів приросту обсягів промислового виробництва (див. рис. 2.2, рис. 2.3).
Такий загальний стан має своє відображення і на розвиток банківської діяльності, яка в силу специфіки свого функціонування дуже чуттєва до змін в економічному середовищі. Перш за все, різкі зміни основних макроекономічних перемінних впливають на вартість можливих ресурсів банку, що особливо важливо при визначенні підходів відносно управління ресурсним потенціалом.
Механізм цього впливу опосередковується вартістю фінансових контрактів, які складають основу банківського портфеля. Крім того, змінюється й попит на банківські послуги, що в цілому призводить до нерівномірного використання ресурсів та як наслідок ускладнюється проведення відповідної банківської діяльності. Тому характерною тенденцією розвитку системи комерційних банків України є скорочення кількості банківських установ, протягом останніх шести років (рис. 2.4 за даними [21, 54]), що, перш за все, пов'язано з негативними наслідками змін у провідних галузях економіки і насамперед у промисловості.
Разом з тим кількість діючих банків і того менше. Так, станом на кінець 1998 року діючих банків було 178, 1999 - 164, 2000 - 154, 2001 - 152 [21, 54, 140], що в цілому не сприяє розвитку і зміцненню банківської системи України.
Одночасно треба зазначити, що в період з 24.06.1992 року по 29.08.2001 року з Реєстру виключено 84 комерційних банки [21, 69, 140]. При цьому за підсумками 1999 року 54 комерційних банки, або 33% від їх загальної кількості, допустили порушення встановлених економічних нормативів. У той же час протягом 2000 року в 70 банках була припинена ліцензія на здійснення окремих видів банківських операцій, до категорії "проблемних" було віднесено 63 комерційних банки, або 41,2% від загальної кількості, з них 38 знаходилися в стадії ліквідації [71, 80]. Упродовж 2001 року з Державного реєстру банків України вилучено 9 банків, а на 1 січня 2002 року в стадії ліквідації перебувало 35 банків [54]. Протягом 2002 року з Державного реєстру вилучено 12 банків [140]. Поряд з цим у 2000 році був зареєстрований лише один новий комерційний банк, у 1999 році - жодного, а у 1992-1994 роках було зареєстровано відповідно 60, 84 і 28 нових комерційних банків.
Такі ж тенденції спостерігаються і по окремих регіонах. Наприклад, в Автономній Республіці Крим кількість банків зменшилась майже в два рази, у Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях - на третину. Варто підкреслити, що в розрізі областей істотну роль у кредитуванні суб'єктів господарювання відіграють регіональні банки, що з іншого боку суттєво впливає й на управління ресурсним потенціалом банківських установ на рівні регіону. Так, наприклад, по Харківській області з загального обсягу виданих кредитів на кінець 2000 року 73,5% припадає на кредити, що видані регіональними банками. Але скорочення банківських установ обмежує розширений взаємозв'язок з суб'єктами господарювання та населенням, що в остаточному може й зменшити ефективність формування та управління відносно залучених банківських ресурсів, якщо не вжити додаткових заходів.
Утім, серед чинників такого скорочення банківських установ, крім тих, що було зазначено вище, на думку автора, є й об'єктивний розвиток банківського сектора фінансового ринку України, спрямований на зміцнення позицій як окремих банківських установ, так і всієї системи комерційних банків.
У підтвердження цього висновку треба помітити, що скорочення кількості діючих банків відбувається на фоні зростання капіталу банківських установ і концентрації їх по окремих регіонах, чому насамперед сприяла політика, що проводиться НБУ, яка була спрямована на подальшу капіталізацію комерційних банків, нарощування статутного та резервного