Формування слухо-вимовних навичок у шестилітніх учнів у ситуації багатомовності

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ
СЛУХО-ВИМОВНИХ НАВИЧОК У ШЕСТИЛІТНІХ УЧНІВ
У СИТУАЦІЇ БАГАТОМОВНОСТІ
2.1. Вікові особливості засвоєння звукової сторони мовлення
Віковий період учнів-першокласників (здебільшого це шестилітки) є досить
складним, оскільки саме в цей час відбувається інтенсивне становлення багатьох
психічних функцій і формування психологічних механізмів особистості дитини,
особливо тих, що визначають її інтелектуальний розвиток. Розвиток дитини цього
віку є складним психофізіологічним процесом, який відбувається відповідно до
власних особливостей і законів. Шестилітнім учнем, М.М.Безруких, є дитина віком
від п’яти років п‘яти місяців двадцяти дев’яти днів до шести років п‘яти
місяців двадцяти дев’яти днів [22, С.27].
Проблема оптимального віку засвоєння дітьми другої чи іноземної мови вже багато
часу є об’єктом дослідження лінґвістів, психологів і лінґводидактів.
Досліджували це питання такі вчені, як-от: Ш.О.Амонашвілі [6], А.М.Богуш [40;
41], Н.В.Імедадзе [124], О.О.Леонтьєв [158], С.О.Натальїна [190], В.М.Плахотник
[212], Т.К.Полонська [220], К.Ю.Протасова [225; 226], З.Я.Футерман [294; 295]
та ін.
Окремі науковці стверджують, що до трьох років діти не помічають своєї
двомовності. Інші доводять, що дитина починає вперше усвідомлювати двомовність
у півтора роки, а цілком усвідомлює у віці трьох років. У третьому випадку
вчені дійшли висновку, що дитина знає назви двох мов, якими спілкується, після
двох років [53, С.133].
Так, результати спостережень Н.В.Імедадзе за мовленням дитини, яка одночасно
оволодіває двома мовами, дозволили виокремити дві стадії: стадію змішаного
мовлення – вживання дитиною елементів двох мов, без розрізнення їх мовної
належності; стадію поступової автоматизації мовних систем, яка виявляється у
поперемінному вживанні двох мов залежно від ситуації, навіть до повного
гальмування мови, яка не функціонує в даний момент [124, С.321]. Під час
дослідження В.А.Ляпуновою було виявлено такі стадії засвоєння дітьми другої
мови: стадія “суміщеного”, “гібридного”, змішаного мовлення, яка
супроводжується наявністю кальок, мовних перекручень; стадія самокорекції,
семантизації слів певної мови; усвідомлення другої мови і розмежування у
свідомості дитини двох мовних систем; автоматизоване мовлення [175].
Усі дослідники погоджуються, що навчання треба орієнтувати на психофізіологічні
вікові особливості дітей. Так, А.Є.Супрун вважає, що досить легко оволодіння
мовою (не лише однією) відбувається у віці від півтора до п’яти років [265,
С.63]. До висновку, що навіть у три-чотири роки дитина розрізняє дві мовні
системи, оволодіває мовним матеріалом і певними вміннями і навичками,
необхідними для більш-менш вільного спілкування двома мовами, дійшли Ж.Ронжа
[250, С.111] і С.О.Натальїна [190, С.61] на прикладі спостережень за своїми
дітьми, а також І.С.Рязанова, спираючись на свій досвід роботи з дітьми цього
віку [241, С.62-65].
Радять розпочинати навчання дітей другої мови у віці п’яти-шести років
А.А.Алхазішвілі [3, С.29-31], М.І.Жинкін [102, С.10], О.О.Леонтьєв [158, С.26],
Т.К.Полонська [220, С.20], К.Ю.Протасова [225, С.39], С.М.Рицлін [240, С.33],
Л.Смирнова [258, С.43] та ін. Вони зазначають, що саме в цьому віці дитина вже
достатньо засвоїла систему рідної мови, а до нової мови вона ставиться
свідомо.
Проте, як наголошує З.Я.Футерман, п’ятилітні діти ще не чітко відрізняють рідну
мову від мови, що вивчається, особливо якщо вони близькоспоріднені [294, С.45].
Між мисленням дитини і навичкою передавати його результати рідною мовою ще не
утворюється міцного зв’язку. Рідна мова ще не підкорюється їй достатньо, а
дитина вже вивчає нову мову, або і дві одночасно. Тому починати навчання другої
мови, на думку науковця, але не більш ніж однієї, можна лише тоді, коли дитина
засвоїла рідну мову на високому рівні.
Психофізіологічне обґрунтування необхідності навчання другої мови в ранньому
дитинстві подає В.Пенфілд [330, С.35]. Відомий психоневролог довів, що існує
критичний період розвитку нервовомозкової тканини, який дозволяє майже
спонтанне засвоєння системи звукових знаків, і не однієї, а декількох мовних
систем. В.Пенфілд вважає, що яким би продуктивним не був мозок дорослого в
інших відношеннях, він звичайно стоїть нижче порівняно з мозком дитини щодо
засвоєння мови. На думку науковця, розквіт людських здібностей до засвоєння
другої мови, безпосередньо пов’язаний із чинниками фізіологічного порядку,
припадає на період від чотирьох до десяти років. Такої ж точки зору
додержується і Н.М.Данилова. Як зазначає науковець, після десяти років
здатність до розвитку нейронних сіток, необхідних для будови центрів мовлення,
втрачається [92, С.263].
На думку К.Ю.Протасової, усі люди мають різні здібності щодо вивчення мов і
користування ними, і на основі знання рідної мови ще не можна передбачити, якою
мірою може бути вивчена інша, тому що в цих процесах беруть участь різні
ділянки і властивості мозку. Тільки у дітей до 5-8 років зберігається здібність
засвоювати другу мову тим самим способом, що і першу. У віці 7-11 років друга
мова все більше починає засвоюватися не таким способом, як перша, змінюється
психологічний підмурівок для оволодіння нею [226, С.4].
Ще одним фізіологічним фактором, що має важливе значення для засвоєння іншої
мови, є властива дітям велика сенсорна чуттєвість до явищ мовного характеру
взагалі, а також артикуляційна чутливість, що відкриває можливості для легкого
вироблення рухових навичок. Дитина здатна розрізняти і відтворювати найтонші
варіанти фонем, точно копіювати мелодику мовлення, інтонацію фрази.
Наслідування (імітація) у дити