РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для досягнення мети, що стоїть перед даною роботою, було проведено необхідний
комплекс досліджень, при виконанні яких використовувалось сучасне обладнання (у
тому числі, персональна обчислювальна техніка), методи та методики, які
дозволяють отримати об’єктивні та вірогідні результати.
2.1. Матеріали досліджень
Для проведення досліджень були обрані пацієнти, що хворіють на різноманітну
патологію кульшового суглоба та яким показано безцементне ендопротезування з
використанням стандартних конструкцій імплантатів.
Усі обрані пацієнти були розбиті на три групи.
В першу групу входило 26 пацієнтів з вже розвинутою нестабільністю одного або
двох компонентів імплантата, яка виникла в різний термін після оперативного
втручання. Цим пацієнтам було потрібно проведення ревізійного ендопротезування
кульшового суглоба.
В другу групу входило 15 пацієнтів, яким було потрібно проведення первинного
безцементного ендопротезування кульшового суглоба у зв’язку з його патологією.
В третю групу входило 5 пацієнтів з нестабільністю компонентів безцементного
ендопротеза, яка виникла в термін від 9-ти до 28-ти років. Такий значний термін
функціонування ендопротезів є показовим для підтвердження концепції даної
роботи. У цій групі пацієнтів двом хворим було проведено ревізійне
ендопротезування, одному - ендопротезування протилежного кульшового суглоба, а
ще двом - видалення імплантата.
Пацієнти перших двох груп лікувались в період з 2000 по 2003 рр., пацієнти
третьої групи - в інтервалі від 1998р. до 2003р. в клініці патології суглобів
інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка АМН України.
Таблиця 2.1
Розподілення хворих першої групи з нестабільністю ендопротеза
за віком та статтю
Стать
Вік, роки
Всього
до 40
41-50
51-60
більш 60
Чоловіки
Жінки
22
Разом:
26
Таблиця 2.2
Перелік захворювань пацієнтів першої групи, з приводу яких проводилась операція
ендопротезування кульшового суглоба
Діагноз
Кількість хворих
Відсоток випадків
Дегенеративний коксартроз
12
46,1
Диспластичний косартроз
23,1
Асептичний некроз головки стегнової кістки
15,4
Перелом шийки стегнової кістки
3,85
Несправжній суглоб шийки стегнової кістки
7,7
Хвороба Бехтєрєва
3,85
Разом:
26
100
З аналізу даних, які наведені у таблицях 2.1 та 2.2, можна зробити висновок, що
в першій групі пацієнтів нестабільність ендопротеза частіше зустрічається у
жінок (22-а випадку з 26-ти) , особливо у віці від 51-го до 60-ти років (8
жінок), що відповідає даним, наведеним у літературі. По інших вікових групах
кількість хворих приблизно однакова (5-6 пацієнтів). При цьому найбільш
розповсюдженими причинами проведення ендопротезування кульшового суглоба є
дегенеративний (приблизно 46%) та диспластичний (приблизно 23%) коксартрози.
У таблиці 2.3 наведені дані відносно розподілення нестабільності компонентів
ендопротеза, а в таблицях 2.4 і 2.5 – відповідно, термін розвитку
нестабільності та конструкції, які були використані у хворих першої групі.
Таблиця 2.3
Розподілення ранньої асептичної нестабільності компонентів ендопротеза
кульшового суглоба
Діагноз
Кількість хворих
Відсоток випадків
Нестабільність чашки
21
Нестабільність ніжки
10,5
Нестабільність обох компонентів
13
68,5
Разом:
19
100
Таблиця 2.4
Термін розвитку ранньої асептичної нестабільності ендопротеза
Нестабільність
Термін виникнення нестабільності
До 1 року
2 роки
3 роки
4 роки
5 років
Чашки
Ніжки
Обох компонентів
Таблиця 2.5
Перелік конструкцій ендопротезов, які використовувались
у хворих першої групи
Конструкція ендопротеза
Кількість хворих
Ендопротез Герчева
13
Ендопротез Еталон
Ендопротез Сіваша
Ендопротез ХНІІОТ
Ендопротез Ортен
Ендопротез Імплант
Разом:
26
З наведених у таблиці 2.3 даних добре видно, що рання асептична нестабільність
ендопротеза кульшового суглоба виникла у 19-ти пацієнтів, що складає 73% від
загальної кількості хворих. При цьому частіш за все виникла нестабільність обох
компонентів ендопротеза (13 випадків, що складає 68,5% від загальної кількості
хворих). У 2-х хворих виникла нестабільність тільки ніжки (10,5%), а у 4-х
пацієнтів (21%) виникла нестабільність тільки чашки. При цьому, нестабільність
імплантата в термін від 1-го до 3-х років виникла у 9-ти хворих (по три кожний
рік), через 4 роки нестабільність виникла у 2-х пацієнтів, а у 8-х пацієнтів
нестабільність виникла через 5 років після оперативного втручання (таблиця
2.4).
При цьому частіш за все (у 13-ти випадках) використовувався ендопротез Герчева,
що складає 50% від всієї групи хворих (таблиця 2.5).
Як відмічалося вище, в другу групу входило 15 пацієнтів, яким за показаннями
планувалося проведення первинного безцементного ендопротезування кульшового
суглоба.
В таблиці 2.6 представлено розподілення цієї групи за віком та статтю,
в таблиці 2.7- перелік захворювань, з приводу яких потрібно проведення
оперативного втручання, а в таблиці 2.8 - перелік основних конструкції
ендопротезів, які були використані під час оперативного втручання.
Таблиця 2.6
Розподілення за віком та статтю хворих , якім потрібно проведення безцементного
ендопротезування кульшового суглоба
Стать
Вік, роки
Всього
до 40
41-50
більше 50
Чоловіки
Жінки
Разом:
15
Таблиця 2.7
Перелік захворювань, з приводу яких проводилась операція
ендопротезування кульшового суглоба
Діагноз
Кількість хворих
Відсоток випадків,%
Диспластичний коксартроз
- Київ+380960830922