РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика хворих на адгезивний капсуліт
Матеріал клінічного та допоміжних методів дослідження склали 176 хворих із
привідними контрактурами плечового суглоба (ПС), що знаходились на
амбулаторному і стаціонарному лікуванні у відділі мікрохірургії та
реконструктивної хірургії верхньої кінцівки за період з 2001 по 2005 роки.
До вивчення включались лише пацієнти з болем у спокої та контрактурою в ПС.
Хворі в гострому і підгострому періоді травм плеча у вивчення не включались.
Пацієнти з кальціфікуючим тендінітом ротаторної манжети плеча включались до
даного дослідження лише при наявності у них клінічних проявів у вигляді
синдрома субакроміального конфлікту (ССК) або субакроміального бурсита (СБ).
Розподіл хворих по причинам розвитку привідних і ротаційних контрактур
представлений в табл. 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл хворих по причинам розвитку привідних і ротаційних контрактур
№ п/п
Патологія
Кількість
хворих
1.
Адгезивний капсуліт плечового суглоба
100
2.
Застарілий розрив РМП
61
3.
Застарілий задній вивих плеча
4.
Деформівний артроз плечового суглоба
Загалом
176
З вищевказаних 176 хворих з привідними контрактурами плеча для подальшого
аналізу хворі були обрані 100 хворих з АК, яких розділено основну та контрольну
групи. В основну групу включені 73 хворих, що лікувались за власно розробленою
схемою консервативного та оперативного лікування. Контрольну групу склали 27
хворих, що лікувались відповідно до схеми лікування періартриту плечового
суглоба. Розподіл хворих за віком та статтю основної групи представлений в
табл. 2.1.2.
Таблиця 2.1.2
Розподіл хворих основної групи за віком та статтю
Стать
Вік
<20
20-29
30-39
40-49
50-59
60-69
70+
Чоловіки
Жінки
17
25
11
Всього
22
31
17
Розподіл хворих за віком та статтю контрольної групи представлений в табл.
2.1.3.
Таблиця 2.1.3
Розподіл хворих контрольної групи за віком та статтю
Стать
Вік
Всього
<20
20-29
30-39
40-49
50-59
60-69
70+
Чоловіки
6
22,22
Жінки
14
21
77,78
Всього
19
27
100
Як видно з таблиць 2.1.2 та 2.1.3, групи є однорідними та можуть підлягати
порівнянню, а отримані при порівнянні дані – подальшому узагальненню.
В обстеженому контингенті переважають жінки, в контрольній – 77,78 % в основній
- 76,71 % , тобто захворюваність жінок вірогідно вища, ніж у чоловіків.
Частотно і в основній, і в контрольній групах переважає вікова група 50 - 59
років (42,47 % та 70,37 % відповідно).
Причому жінок в цьому проміжку 44,64 % в основній групі, та 66,7 % в
контрольній. Чоловіків 35,29 % в основній групі, а в контрольній 83,3 %.
Цікаво, що у віковому проміжку 60 – 69 років чоловіків достовірно більше (35,39
% проти 19,64% у жінок). Якщо зважити, що хворих чоловіків у віковому проміжку
30 – 39 років не було, можна зробити висновок, що чоловіки вражаються АК в
більш старшому віці, ніж жінки.
При аналізі отриманих даних можливо визначитись щодо групи ризику розвитку АК.
Як видно з наведеної таблиці, на АК страждають переважно жінки (в 3,5 рази
частіше, ніж чоловіки). Останній факт узгоджується з даними різних авторів,
щодо підвищення ризику розвитку АК саме у жінок [43, 63], що не має
одностайного пояснення і створює основу для подальших досліджень.
АК в наших спостереженнях не зустрічався у віковому проміжку до 36 років та
після 70 років. Такі дані співпадають зі світовими. Вважається, що АК вражає
осіб віком 40 – 65 років [63].
Таким чином, найчастіше АК зустрічався у жінок у віковому проміжку 50 – 59
років.
Захворювання, як правило, не було пов’язано з травмою (лише в 12 % випадків
хворі могли згадати травматичний епізод).
Розподіл хворих основної групи (підгрупа консервативного лікування) та
контрольної групи за термінами від початку захворювання представлений в таблиці
2.1.4.
Таблиця 2.1.4
Розподіл хворих основної групи (підгрупа консервативного лікування) та
контрольної групи за термінами від початку захворювання до початку лікування
Групи
Термін від початку захворювання (місяці)
Всього
< 1
1 - 2
2 - 3
3 - 4
4 - 5
5 - 6
6+
Основна
12
23
31
73
Контрольна
11
27
Всього
16
32
42
100
Як видно з наведених даних, більшість звернень спостерігається у терміни більше
6 місяців від початку захворювання як в основній (42,46 %), так і в контрольній
(40,74 %). Слід зауважити, що термін від початку захворювання до встановлення
діагнозу був більше 5 місяців у переважної кількості пацієнтів (73,97 %
пацієнтів основної групи та 74,07 % контрольної ), що є, безумовно, наслідком
несвоєчасної діагностики.
Всі пацієнти контрольної групи лікувались консервативно. Тому, для коректності
порівняння результатів лікування, пацієнти основної групи, котрі лікувались не
тільки консервативно, а й оперативно, були розділені на 2 підгрупи: підгрупа
консервативного лікування та підгрупа оперативного лікування. При подальшому
аналізі окремо порівнювались результати консервативного лікування в основній та
контрольній групі.
Оперативне лікування проводилось відкрито і під артроскопічним контролем, тому
для визначення оптимальної тактики оперативного лікування результати підгруп
оперативного лікування із основної аналізувались окремо. Розподіл хворих
основної групи, пролікованих оперативно відкритим шляхом та під артроскопічним
контролем за віком і статтю представлений в табл. 2.1.5.
Таблиця 2.1.5
Розподіл хворих основної групи, пролікованих оперативно відкритим шляхом та під
- Київ+380960830922