РОЗДІЛ 2
ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА ПРІЗВИЩ ДНІПРОВСЬКОГО ПРИПОРІЖЖЯ
2.1. Вступні зауваги
Питання граматичної структури прізвищ - одне з актуальних і недостатньо досліджених в українській антропоніміці. Основні праці в цій галузі належать російським ученим і стосуються власних назв узагалі. Граматичні особливості власних імен вивчала А.Суперанська [170]; взаємодію антропонімної та загальної лексики на граматичному рівні - М.Морозова [114]; множину власних імен та апелятивів - В.Болотов [17]; граматичні та лінгвогеографічні відмінності загальних і власних назв з омонімічними суфіксами - Ю.Азарх [2]. В українському мовознавстві граматичну структуру гідронімів української мови дослідила З.Франко [192]. Питання граматичної структури прізвищ висвітлені недостатньо. Цю проблему порушила Т.Марталога, яка в дисертації "Антропонімія Північно-правобережного Степу" описала граматичну структуру прізвищ північно-степових говірок [108]. Вона розглянула частиномовну приналежність прізвищ, особливості категорій роду, числа і відмінка у степовій антропонімії. В її роботі багато уваги приділяється історичному розвитку цих категорій, наводяться різні точки зору на вираження їх у системі власних та загальних назв.
Досліджуване питання викликає значний інтерес, бо граматична будова прізвищ не збігається з граматичною будовою апелятивної лексики, з одного боку, і з граматичною будовою ойконімів та гідронімів як онімної лексики, з іншого. Науковий інтерес полягає і в тому, щоб виявити спільні та відмінні риси в граматичній будові прізвищ суміжних та несуміжних регіонів.
Власні й загальні назви перебувають у тісному взаємозв'язку, що зумовлюється взаємодією екстралінгвістичних та внутрілінгвістичних факторів. Специфічна функція загальних назв відбилася на деяких семантичних, граматичних і структурних особливостях антропонімів. Значення предметності в них реалізується у формах роду, числа й відмінка, наявністю певних лексико-граматичних груп. Сама номінативна природа прізвища зумовлює такі його властивості, як конкретність та одиничність, що позначається на граматичній характеристиці прізвищ. Тому завданнями другого розділу є:
- розглянути синтаксичну і морфологічну форму прізвищ Дніпровського Припоріжжя;
- описати частиномовну форму прізвищ досліджуваного регіону;
- проаналізувати вираження категорій роду, числа і відмінка в дніпрово-припорізькій антропонімії.
2.2. Синтаксична і морфологічна форма прізвищ Дніпровського Припоріжжя
В українській мові з граматичної точки зору прізвища поділяються на синтаксичні та морфологічні, які є простими й складними. Кількісні спостереження доводять, що такі прізвища є і в Дніпровському Припоріжжі.
Таблиця 2.1
Кількість прізвищ у Припорізькому регіоні за граматичною формою
Граматична форма прізвищ
КількістьПрикладиЧисло%Синтаксична (у формі синтаксичних словосполучень)30,02Велко-ІвненкоМорфологічна (складні - з 2-х коренів)5003,6БілозбМорфологічна (прості - з 1-м коренем)1331096,3Іваннко
До синтаксичних належать двослівні прізвища, побудовані за зразком синтаксичних словосполучень, наприклад: Апостол-Кегич [64, с. 674], Кучугура-Кучеренко [64, с. 685], Лукич-Левицький [65, с. 683]. У досліджуваному регіоні фіксується всього три прізвища цього типу: Алєва-Зублова [34, с. 128], Велко-Іваннко [34, с. 87], Тер-Аветсова [34, с. 26]. В інших областях України таких назв значно більше. Тільки в Миколаївській області, за даними ІМСУРСР, нараховується 14 складених прізвищ, наприклад: Мусін-Пушкін [63, с. 743], Омелянович-Павленко [63, с. 744], Сетер-Дармограй [63, с. 748] та ін. Проте такі назви не описуються Ю.Редьком [146], не розглядаються вони і дослідниками антропонімії Лемківщини [135] та Північно-правобережного Степу [108]. Очевидно, це пояснюється тим, що подібні багатослівні структури, хоча й характерні для українського антропонімікону, не є продуктивними, на відміну від гідронімії та ойконімії, де назви можуть утворюватися за зразком синтаксичних словосполучень. Досліджуючи граматичну будову українських гідронімів, З.Франко зазначає, що з усіх багатослівних варіантів гідроніма найбільш організованою граматичною єдністю є атрибутивна синтагма: Золота Липа, Васильчат Потік, Лисича Балка, Рублена Криниця [192, с. 7-9]. Обставинні конструкції мають своє застосування тільки серед об'єктів малої величини: Потік з Мотрини, Річка з Урочища [192, c. 13).
В "Інверсійному словнику ойконімів України" подається 2651 складена назва, наприклад: Волиця-Барилова [96, с. 7], Глушкове Друге [96, с. 105], Гаї-за-Рудою [96, с. 200]. Серед ойконімів також переважають атрибутивні форми типу: Велика Кам'янка [96, с. 57], Караван-Солодкий [96, с. 180], Курячі Лози [96, с. 137]. Крім двослівних типів, виділяються назви, які складаються з трьох компонентів: Нова Калуга Друга [96, с. 9], Микільське-на-Дніпрі [96, с. 161], Гаї-за-Рудою [96, с. 200].
У прізвищах однослівні форми набагато переважають двослівні, оскільки традиційно сім'я після шлюбу брала прізвище продовжувача роду. Однослівні прізвища бувають простими - з одним коренем (Кобзр, Галшко, Захарчк), і складними - з кількома коренями (Білозб, Макогненко, Кривошя). Саме складні назви становлять значну частину однослівних прізвищ - 500 утворень, 3020 носіїв (3,6% від загальної кількості припорізьких антропонімів) (див. табл. 2.1).
Антропонімічні композити, як зазначає Ю.Редько, були відомі на слов'янській території уже в далекому минулому [146, с. 174]. Ці давні утворення дуже поширені й нині. За його підрахунками, з чотирнадцяти тисяч прізвищ української мови складними є 350, що становить 2,5% [146, с. 174]. Отже, для припорізького антропонімікону, як і для всеукраїнського, характерне існування досить значної кількості прізвищ з кількома коренями. Поділяються вони на дві великі групи: 1) прізвища, утворені семантичним способом (з прізвиськ) (318 назв: 2,3%): Лисогр, Краснопр, Пробийголов, Рябокнь; 2) прізвища, похідні ві