РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ґрунтово-кліматичні та погодні умови досліджень
Кіровоградська область розташована в центрі України на стику двох ґрунтово-кліматичних зон - Степу та Лісостепу. Північна частина області відноситься до Лісостепу центрального, південна - до Степу північного. Територія регіону знаходиться в межах Правобережжя Придніпровського плато Українського кристалічного масиву. Центральна частина області, де розташована Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція, характеризується широко- і середньохвилястим рельєфом із густою балково-яружною сіткою. Розчленованість рельєфу, перш за все, впливає на розподіл вод атмосферних опадів по поверхні ґрунту. Стікаючи по схилах, вони спричиняють ерозію ґрунту. В області налічується 864,4 тис. га еродованих орних земель, розораність території досягає 75,4 %, а залісне- но - лише 7,2 % [77].
В основному територія Кіровоградщини вкрита ґрунтами чорноземного типу. Порівняно з іншими ґрунтами вони більш родючі, їхня частка складає 95% орних земель. Сформовані вони в основному на лесах та лесовидних суглинках під покривом лучно-степової трав'янистої рослинності. Чорноземи залягають на рівних вододільних плато та слабопологих схилах. Еродовані чорноземи займають схили балок різної стрімкості, протяжності та експозиції. Водне живлення чорноземів відбувається виключно за рахунок атмосферних опадів. У степовій, менш зволоженій частині, під впливом посухостійких злаків із неглибокою кореневою системою утворилися чорноземи звичайні.
Згідно з матеріалами агрохімічного обстеження земель [78], ґрунти
області мають досить високий рівень родючості. Середній вміст гумусу в розрізі окремих адміністративних районів коливається від 2,8 до 5,0 %. За показниками якісної оцінки придатності до вирощування озимої пшениці ґрунти мають у середньому 68 балів.
За даними Кіровоградського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції [77], в області на 74,3 % площі ріллі переважають ґрунти з середніми (10-15 мг на 100 г ґрунту) запасами азоту, що легко гідролізується. Майже 70 % ґрунтів, зайнятих під ріллею, характеризуються середньою забезпеченістю рухомим фосфором (5-10 мг/100 г ґрунту). Найкраще з поживних речовин ґрунти області забезпечені обмінним калієм. Біля 82 % площ ріллі мають підвищений та високий його вміст (більше 10 мг/100 г ґрунту). Ґрунтам чорноземного типу властива висока буферність і нейтральна або близька до неї реакція ґрунтового розчину: рНKCl=5,8-6,0, гідролітична кислотність 1,93-2,60 мг-екв./100 г ґрунту і ступінь насичення основами 93-95 %.
Ґрунти дослідної станції - чорноземи звичайні середньогумусні глибокі та їхні аналоги за ступенем змитості. Ґрунт ділянки досліджень - чорнозем звичайний середньогумусний глибокий важкосуглинковий слабозмитий із вмістом в орному шарі гумусу 4,05%, азоту за Корнфільдом - 9,8 мг/100 г, фосфору та калію за Чіріковим відповідно 6,3 та 11,6 мг/100 г ґрунту. Гідролітична кислотність складає 0,54, ємкість поглинання - 36,5 мг-екв./100 г ґрунту. Ступінь насичення основами становить 98,6 %. Агрофізичні показники ґрунтів по генетичних горизонтах наведено в табл. 2.1.
Ґрунти ділянки, де проводились дослідження, характеризуються високою ємністю поглинання, насиченістю вбирного комплексу основами, близькою до нейтральної реакції верхніх горизонтів і високою буферністю. У складі обмінних катіонів головну роль відіграє кальцій. Добра структурність цих ґрунтів визначає їх високу пористість у гумусових горизонтах, яка зменшується з глибиною [78].
Таблиця 2.1
Агрофізичні показники ґрунтів дослідної ділянки
ПоказникиГоризонти ННрРhkPkГлибина залягання ґрунтового
горизонту, см0-4041-6061-8283-170Об'ємна маса, г/см31,191,221,361,39Питома маса, г/см32,602,682,662,65Загальна пористість, %54,553,748,847,5Максимальна гігроскопічність, %8,458,218,428,3Вологість в'янення, %12,411,711,711,6Найменша вологоємкість, %24,423,422,622,8Аерація при найменшій вологоємкості, % від об'єму ґрунту25,525,218,120,8
Клімат регіону досліджень континентальний, помірно теплий, характерний для середньої широти України. За тепловими ресурсами і умовами зволоження Кіровоградська область умовно поділена на два підрайони: лісостеповий - теплий, недостатньо зволожений та степовий - дуже теплий, помірно посушливий.
Північ області більшою мірою зазнає дії вологих повітряних мас, що приносяться західними повітряними потоками з Атлантичного океану та із Західної Європи. Клімат в південних районах формується під дією континентальних повітряних потоків з Арктики та Азії.
Експериментальна частина роботи виконувалась на території Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції. Агрокліматичний район, де проводилися дослідження, відноситься до зони
ризикованого землеробства. Гідротермічний коефіцієнт близький до одини-
ці, що характеризує цей район як теплий, з недостатнім зволоженням.
Середньорічна кількість опадів складає 499 мм, з коливанням по роках від 293 до 694 мм. Протягом року вони розподіляються дуже нерівномірно. Найменше випадає опадів у зимові місяці, і тільки з травня по серпень їх кількість збільшується (табл. 2.2). В осінній період вегетації озимої пшениці сума опадів складає 65-100 мм, а після весняного відновлення вегетації -квітень-липень - 219 мм. Влітку опади переважно зливового характеру по 6-8 днів на місяць [80]. Часто бувають тривалі бездощові періоди. Найбільше опадів - 66-72 мм випадає в червні-липні у вигляді зливових дощів. Починаючи з серпня, знову спостерігається зменшення опадів, що триває до кінця року.
Проте, кількість опадів в окремі роки може різко коливатись як в бік зменшення, так і збільшення від наведених вище середніх багаторічних. В окремі роки в осінньо-літній період випадає дуже мало опадів. Тому періодично відчуваєть