РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
У даному розділі наведені об'єкти та методи досліджень, які повніше відображають характер виконаної роботи для вирішення поставленої проблеми.
У процесі отримання нових перспективних БАР - похідних 3-гетерилкумаринів з циклами оксадіазолу, триазолу, тіадіазолу і продуктів їх хімічних перетворень, які є об'єктами дослідження, нами використані загально прийняті прийоми органічного синтезу.
2.1. Синтез напівпродуктів
Для отримання сполук, що є обєктами досліджень дисертаційної роботи необхідно було, перш за все, здійснити синтез деяких напівпродуктів. Побудову кумаринової ланки ансамблів циклів здійснювали реакцією Кневенагеля, а гетероциклічні фрагменти створювали за допомогою дії різноманітних N-нуклеофільних реагентів на 2-імінокумарин-3-карбоксаміди. Основні методи отримання вихідних сполук, а також деяких інших реагентів, необхідних для виконання поставлених синтетичних завдань, наведені в даному розділі.
Використовували саліцилові альдегіди промислового виробництва, деякі отримували за реакцією Вільсмайєра-Хаака формілюванням відповідних фенолів комплексом POCl3 з ДМФА.
4-N,N-Діетиламіносаліциловий альдегід отримували формілюванням 3-N,N-діетиламінофенолу в умовах реакції Вільсмайєра-Хаака. Очищали перекристалізацією з гексану. Вихід 62%. Тпл. 61°С.
9-Форміл-8-гідрокси-2,3,6,7-тетрагідро-1Н,5Н-піридо[3,2,1-ij]хінолін отримували формілюванням 2,3,6,7-тетрагідро-1Н,5Н-піридо[3,2,1-ij]хінолін-8-олу в умовах реакції Вільсмайєра-Хаака [123]. Очищали перекристалізацією з гексану. Вихід 87%. Тпл. 72°С.
2,3,6,7-тетрагідро-1Н,5Н-піридо[3,2,1-ij]хінолін-8-ол отримували нагріванням м-анізидину з 1,3-хлорбромпропаном [123]. Очищували перегонкою з водяною парою. Вихід 67%. Тпл. 128°С.
Галогенвмісні саліцилові альдегіди отримували безпосередньою дією галогенів на саліціловий альдегід. Реакція заміщення в цьому випадку протікає селективно у положення 5 [124].
5-Бромсаліциловий альдегід отримували бромуванням СА в хлороформі. Очищували перекристалізацією з водного етанолу. Вихід 69%. Тпл. 104-105°С.
5-Хлорсаліциловий альдегід отримували дією газоподібного хлору на розчин СА в оцтовій кислоті. Хлор одержували дією хлорводневої кислоти на твердий KMnO4. Очищали перекристалізацією з водного етанолу. Вихід 83%. Тпл. =100-2°С.
В роботі нами використано N-нуклеофільні реагенти: гідразиди карбонових кислот, тіосемікарбазиди, N-заміщені гідразини.
Гідразид 3-фторбензойної кислоти отримували дією гідразину гідрату на етиловий естер 3-фторбензойної кислоти, подібно до того, як описано у [125]. Очищували перекристалізацією з водного етанолу. Вихід 83%. Тпл. = 134-6 °С.
4-Метоксифенілтіосемікарбазид отримували дією гідразину гідрату на спиртовий розчин 4-метоксифенілізотіоцианату. Останній отримували дією тіофосгену на п-анізидин в хлороформі, подібно до того, як описано у [126]. Вихід 83%. Тпл. = 143-5°С.
5-(2,4-Диметилбензил)-5H-[1,2,4]триазино[5,6-b]індол-3-ілгідразин синтезували з 5-(2,4-диметилбензил)-3,5-дигідро-2H-[1,2,4]триазино[5,6-b]індол-3-тіону дією гідразину гідрату, подібно до того, як описано у [127].
2-Гідразино-4-метил-1,6-дигідро-6-піримідинон синтезували за методикою [128].
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Фізико-хімічні методи досліджень
При вивченні властивостей об'єктів дослідження були використані фізико-хімічні методи, що дозволяють об'єктивно оцінити їх якість, базуючись на отриманих результатах. Вивчення деяких фізико-хімічних властивостей одержаних речовин проводилися за методиками, наведеними в Державній Фармакопеї України (ДФУ, вид. 1) [129].
Температури плавлення визначали капілярним способом ([129], 2.2.14) на приладі ПТП (М). Елементний аналіз вмісту нітрогену проводили методом Дюма [130]. ІЧ-спектри вимірювали на спектрофотометрі Specord M-80 в таблетках KBr (концентрація речовини 1%) ([129], 2.2.24). ЕСП виміряні на спектрофотометрі Specord M-40 в етанолі (якщо не вказаний інший розчинник) ([129], 2.2.25). Спектри ПМР реєстрували на приладі Warian WXR-400 в ДМСО-D6, внутрішній стандарт ТМС. Мас-спектри реєстрували на квадрупольному спектрометрі Finnigan MAT Incos 50 в режимі повного сканування у діапазоні 33...700 m/z, іонізація електронним ударом 70 еВ, прямий ввід, швидкість нагріву ? 5(/с. Хроматомас-спектри реєстрували на приладі PE SCIEX API 150EX.
Рентгеноструктурне дослідження 6-н-гексил-7-гідрокси-3-(3-феніл-1Н-1,2,4-триазол-5-іл)кумарину (2.31.3).
Основні кристалографічні дані про структуру сполуки 2.31.3: кристали триклинні, пр.гр. , C23H25N3O4, Mr=407,46, a=9,466(2), b=10,316(2), c=12,518(2)A, ?=79,517(18)(, ?=88,455(19)(, ?=64,246(18)(, V=1080,7(4)A3, Z=2, dвир=1,252 г/см3, F000=432, ?(MoK?)=0,087мм-1. Визначення комірки та збір даних виконано на автоматичному чотирикруговому дифрактометрі Siemens P3/PC у молібденовому випроміненні ?М0К?=0,71073A (графітовий монохроматор). Вимір інтенсивностей рентгенівських відбитків здійснено за методом 2?/? - сканування (5<2?<55(). Для сполуки (2.31.3) виміряно 5065 відбитків, з них 4855 незалежних (Rint=0,0754) і 891 спостережених з I?2?(I). Атоми водню знайдени різничним синтезом Фурьє. Структуру (2.31.3) розшифровано прямим методом і уточнено повноматричним МНК у анізотропному наближенні. Атоми водню уточнювались в ізотропному наближенні, залишаючи фіксованими валентні кути атомів, з якими вони зв'язані. Розрахунки та ілюстрації виконано із використанням програм SHELX-97 та SHELXTL-PLUS. Показники достовірности структури: R=0,0348, wR2=0,0595 за спостерігаємимі та R=0,0555, wR2=0,0623 за всіма відбитками, S=0,802.
Дослідження реакціі ВМФПП.
Для спектральних досліджень використані розчинники промислового виробництва, які додатково очищались за методиками, наведеними в [131]. Спектри поглинання одержані на спектрофотометрі Hitachi U3210, спектри флуоресценції - на спектрофлуориметрі Hitachi F4010 при концентрації сполук 10-5 - 10-4моль/л і товщині поглинаючого шару 10 мм в ізотермічнії комірці при t = 20С. Як стандарт для ви
- Київ+380960830922