РОЗДІЛ 2
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ПРОЯВІВ АГРЕСІЇ СЕРЕД
ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ
2.1. Програма та методика дослідження агресії у працівників ОВС
Для швидкого зростання професійної майстерності існує об'єктивна необхідність пошуку шляхів удосконалення підготовки офіцера міліції, яка повинна відбуватися на основі розкриття сутності його професійної усталеності, її структури, здатності контролювати свої неправомірні агресивні прояви та факторів, що впливають на формування професійно-психологічної готовності проявляти правомірну агресію.
У своїй практичній діяльності ми визначили, що на правомірні та неправомірні агресивні прояви працівників ОВС впливають суб'єктивні й об'єктивні фактори. З метою вивчення причин і механізмів агресії, уточнення та систематизації означених факторів, організації заходів психопрофілактики, розробки рекомендацій щодо зміцнення дисципліни та законності в органах і підрозділах внутрішніх справ, визначення напрямків попередження неправомірних проявів агресії серед працівників ОВС та шляхів формування професійно-психологічної готовності до правомірного застосування ними сили в службовій діяльності ми розробили програму дослідження психологічних детермінант агресії працівників ОВС.
Для вивчення схильності працівників ОВС до неправомірної агресії ми визначили один з напрямків психологічного супроводження оперативно-розшукової діяльності - це професійно-психологічний відбір при закріплені табельної вогнепальної зброї на постійне носіння та зберігання.
На підставі аналізу умов службової діяльності, нормативних документів МВС України ?48; 79; 135-149; 193; 194? та дослідження психологічних детермінант агресії ми виробили такі гіпотези:
* працівникам міліції має бути притаманна правомірна агресія;
* слід формувати у працівників міліції зі схильністю до неправомірної агресії здатність контролювати власні прояви агресії;
* до психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу та психологічного супроводження оперативно-службової діяльності потрібно включити такий напрямок роботи, як формування професійно-психологічної готовності до застосування правомірної сили в службовій діяльності;
* феномен "ефекту зброї" та зовнішні умови професійної діяльності працівників міліції суттєво впливають на прояви правомірної та неправомірної агресії;
* після застосування табельної вогнепальної зброї працівник міліції потребує психологічної допомоги.
Для перевірки цих гіпотез й дослідження психологічних детермінант агресії була розроблена програма збору й аналізу відповідних матеріалів і статистичних розрахунків, сформовані висновки, практичні рекомендації та програма формування професійно-психологічної готовності до застосування правомірної сили в службовій діяльності. Експериментально-дослідна робота проводилася нами у п'ять етапів.
В емпіричному дослідженні психологічних детермінант агресії взяли участь 1134 особи, з них при дослідженні емоційно-вольових якостей, форм і видів агресії - 114 чоловіків і 27 жінок - працівників ОВС, 18 кандидатів на службу в ОВС, 637 курсантів Одеського юридичного інституту НУВС; при дослідженні феномена "ефекту зброї" - 177 курсантів Одеського юридичного інституту НУВС і 161 працівник УМВС України в Одеській області.
Так, на першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалися й аналізувалися нормативні документи МВС України, філософська, психолого-педагогічна, науково-методична література з проблем агресії. При аналізі літературних джерел і нормативних документів МВС України ми використали теоретико-логічний метод дослідження. У результаті був уточнений зміст понять агресії, агресивності, правомірної та неправомірної агресії, з'ясовані механізми прояву правомірної агресії, розроблена відповідна класифікація, визначені форми агресії.
На другому етапі (1999-2000 рр.) проводився експеримент, у процесі якого на основі параметрів правомірної та неправомірної агресії була сформована батарея психодіагностичних методик щодо визначення емоційно-вольових детермінант правомірної та неправомірної агресії працівниками ОВС.
Прикладне завдання дослідження правомірної та неправомірної агресії працівників органів внутрішніх справ полягало у встановленні психологічних критеріїв для закріплення табельної вогнепальної зброї на постійне носіння і зберігання. При цьому головна увага приділялася працівникам, які характеризуються такими рисами:
* низькою емоційною стійкістю (у складній екстремальній ситуації можуть зреагувати на небезпеку неадекватно);
* високим рівнем агресивності (у складній екстремальній ситуації можуть виявити імпульсивність, неврівноваженість, збудливість; та у силу своїх індивідуально-психологічних особливостей можуть ще більше погіршити ситуацію);
* схильністю до аутоагресивної поведінки (при нагромадженні психотравмуючих ситуацій і негативних емоцій можуть здійснити самогубство, використавши вогнепальну табельну зброю);
* схильністю до егресивної ?65? поведінки (у складній екстремальній ситуації можуть замість розв'язання конфліктної ситуації намагатися уникнути її);
* емоційною стійкістю (здатні приймати нестандартні рішення в складних ситуаціях, виявляючи при цьому витримку, відповідальність, вміння переборювати труднощі, стійкість, готовність до правомірної агресії).
У результаті ми визначили рівні професійно-психологічної придатності (1-3) при закріпленні за працівником табельної вогнепальної зброї на постійне носіння і зберігання:
1-й рівень - закріплення табельної вогнепальної зброї на постійне носіння та зберігання вважається можливим, протипоказань немає;
2-й рівень - закріплення табельної зброї на постійне носіння й зберігання вважається умовно можливим, щоразу при видачі табельної вогнепальної зброї для виконання службових обов'язків необхідно проводити додаткове психологічне дослідження працівника. Наприклад, працівник перебуває у стані гострого горя, йому рекомендовано додаткове психіатричне дослідження