РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВА СТРУКТУРА
ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Програма та методичні принципи дослідження
Програмно-цільова структура дослідження визначена на основі мети та основних
завдань дослідження. Основні питання, що були внесені в розроблену програму
статистичного дослідження:
1. обґрунтування об’єму та структури вибірок для спостереження за контингентами
дітей, які госпіталізовані з гострими отруєннями у стаціонари міста та до яких
викликали ШМД;
2. аналіз медико-соціальних характеристик гострих отруєнь у дитячому віці:
етіологія, причини, обставини виникнення серед різних вікових груп дітей,
ступені тяжкості хімічної травми; рівні й структура звертань за ШМД та
госпіталізації різних вікових та статевих груп дітей з отруєннями;
3. вивчення факторів та груп ризику, прогностичних коефіцієнтів виникнення
гострих отруєнь у дітей та обґрунтування шляхів їх профілактики в залежності
від етіології. Визначення факторів ризику розвитку тяжких станів дітей з
гострими отруєннями;
4. вивчення організації медичної допомоги дітям з гострими отруєннями на етапі
швидкої медичної допомоги, загально-стаціонарної та спеціалізованої
стаціонарної допомоги;
5. комплексна оцінка ефективності швидкої та тривалості стаціонарної допомоги
дітям з гострими отруєннями в умовах великого міста.
Програмно-цільова структура дослідження надана на рис. 2.1.
Об’єкт дослідження – діти з гострими отруєннями, їх медико-соціальна
характеристика та організація токсикологічної допомоги в умовах великого
міста.
ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ОБСЯГ, АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
І. Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових праць з проблем розповсюдження
гострих отруєнь, організації медичної допомоги (всього 289 джерел), звітів
Центру медичної статистики МОЗ України, Міського наукового
інформаційно-аналітичного центру медичної статистики за період з 1996-1998 та
2000- 2002 роки (27 одиниць)
ІІ. Визначення епідеміологічних закономірностей виникнення
Гострих отруєнь у дитячому віці:
Визначення рівнів поширеності
Медико – соціальні закономірності виникнення
Епідеміологічні закономірності виникнення
Визначення факторів ризику
ІІІ. Оцінка стану токсикологічної допомоги в умовах великого міста:
Амбулаторно-поліклінічна допомога
Швидка медична допомога
Стаціонарна медична допомога
Соціологічне опитування лікарів
Пункти невідкладної допомоги
Спеціалізовані
бригади ШМД
Неспеціалізовані бригади ШМД
Токсикологічне
відділення
Інші педіатричні відділення
Анестезіологи, лікарі швидкої медичної допомоги та педіатри
N=102
Поліклініки
3-х районів міста
N=67
Станція ШМД м. Києва
N=2500
УДСЛ ОХМАТДИТ N=2639 та КМКЛ швидкої медичної допомоги
N= 290
МДКЛ №1 та №2
N=489
Джерела
Матеріали офіційної статистики за 1999-2002 роки: ф. №20, ф. №50, медична карта
стаціонарного хворого ф. №003/о, карта вибулого зі стаціонару ф. №066/о, карта
виклику швидкої медичної допомоги ф. №110/о, анкета для опитування лікарів,
книга записів викликів лікарів додому ф. № 031/о.
IV. Наукове обґрунтування та розробка:
Комплексу профілактичних заходів на державному, відомчому, сімейному,
індивідуальному рівнях
Методики формування груп дітей підвищеного ризику виникнення гострих отруєнь
різної етіології та розвитку тяжких станів
Моделей впливу комплексу факторів на результативність діяльності ШМД,
тривалість перебування в стаціонарі
Доцільності організації науково-практичного центру клінічної токсикології
V. Впровадження результатів роботи в практику:
Пропозиції щодо наказу МОЗ України “Про утворення Українського дитячого
науково-практичного центру клінічної токсикології”; патент № 2984 “Спосіб
прогнозування розвитку тяжкого стану у дітей з гострим отруєнням”,
інформаційного листа № 252-2003 “Характеристика медичної допомоги дітям з
гострим отруєнням”, доповнення офіційної звітності (ф. №20); пам’ятки
«Профілактика гострих отруєнь у дітей», рекомендації щодо планування
токсикологічної служби в умовах великого міста, пропозицій щодо навчального
плану базової та післядипломної підготовки лікарів, 9 публікацій.
Рис. 2.1. Програмно-цільова структура дослідження
Одиниця статистичного спостереження – випадок звертання за медичною допомогою з
приводу гострого отруєння дитини в місті Києві.
Для відбору одиниць поточного спостереження у процесі дослідження
використовувався трансверзальний епідеміологічний метод. За обсягом охоплення
первинної інформації дослідження відноситься до суцільного, за часом – до
поточного, інформація збиралася методом викопіювання.
За період 1996–1998 років основними базами дослідження виступали Українська
дитяча спеціалізована лікарня “ОХМАТДИТ” (діти 0–14 років), київські міські
дитячі клінічні лікарні №1, №2, які представляли 97–98% генеральної сукупності
госпіталізованих дітей. За період 2001–2002 роки, згідно з наказом № 2202
Головного управління охорони здоров’я міста Києва від 27.06.2001 року щодо
госпіталізації хворих на гострі отруєння у спеціалізовані відділення, основними
базами були лікарня “ОХМАТДИТ” (діти 0–14 років) та Київська міська клінічна
лікарня швидкої медичної допомоги (діти 15–17 років). База даних щодо
організації швидкої медичної допомоги сформована за 2000–2001 роки з архіву
первинних статистичних документів Київської міської станції швидкої медичної
допомоги. Базами амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям з гострими отруєннями
за період 2000–2001 роки були пункти