РОЗДІЛ II
СИСТЕМА ГУМАНІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ 5-9 КЛАСІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ У ПОЗАУРОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1.Особливості форм гуманістичної допомоги підліткам як основа успішної організації їх спілкування та діяльності у позаурочний час.
Гуманістичне виховання учнів 5-9 класів у школах-інтернатах здійснюється не повноцінно, оскільки основна увага педагогами приділяється навчанню. Проте школа-інтернат повинна виховати гуманну особистість, якій притаманні такі риси, як співчуття, щирість, доброта, чуйність, лагідність, повага до інших, милосердя тощо.
Одночасно зауважимо, що відомою у психології закономірністю є залежність формування якостей особистості від характеру спілкування і змісту діяльності, до якої вона залучена. Це положення є найактуальнішим для учнів шкіл-інтернатів, в яких досить часто виникають проблеми у спілкуванні з однолітками і дорослими. Саме від характеру спілкування учнів шкіл-інтернатів залежать як міжособистісні взаємини, що виникають в урочній та позаурочній діяльності, так і успішність в соціалізації особистості. Прагнення до самовизначення, самореалізації, самоствердження - одна з найважливіших потреб підлітків, умова їх інтелектуального розвитку. Ця потреба є однією з найважливіших складових активності учнів і багато в чому визначає їх поведінку. Розвиток особистості тісно пов'язаний з бажанням виділити себе із зовнішнього загалу. Уявлення про себе, про своє "Я" породжує думку про можливість реалізації власних можливостей.
Психологи, які досліджували проблеми психології самоактивності учнів у виховному процесі (М.Боришевський, С.Музичук, В.Антоненко, Л.Пилипенко та інші) відмічають, що прагнення до самовизначення і є одним з найважливіших напрямків у гуманістичному вихованні. Зокрема Л.Пилипенко стверджує, що "самовизначення є вибором особистого шляху формування своїх взаємин із суспільством. Людина перетворює наявну ситуацію ідеальним чи реальним способом, створюючи можливості вибору, альтернативи тієї чи іншої поведінки" [156,с.87].
У ситуаціях самовизначення вихованці поставлені перед необхідністю висловлювати власні думки, вміти оцінювати стан навколишнього середовища. Школярі мають можливість реалізувати себе в практичній діяльності, у спілкуванні. І саме в таких умовах вони стають суб'єктом свого життя.
Поступово учні усвідомлюють сутність процесу самовизначення, планують свій життєвий шлях. Вихованці шкіл-інтернатів поступово стають господарями власної життєдіяльності, вони починають творити себе самих, творити свій внутрішній світ, стають спроможними до самовиховання.
Необхідно зазначити, що потреба учнів у самовизначенні є характерною ознакою підліткового розвитку особистості.
Є.Божович, досліджуючи психічний розвиток підлітків також відмічає, що саме на цьому етапі розвитку у школярів народжується рефлекс "усвідомлення себе як особистості, яка має саме їй притаманні якості" [24:48-49]. Такі новоутворення, вважає вчений, породжує у школярів цього віку і специфічні для них потреби: у самоствердженні та самореалізації. Підлітки намагаються розвивати такі якості особливості, які вони вважають для себе цінними, і які потім знаходять відбиття і їхній поведінці. Труднощі у здійсненні названих потреб обумовлюються "кризисним характером підліткового віку" вихованців. Відомо, що цьому віку притаманні певні суперечності, а саме між:
- прагненням довести свою самостійність і невпевненістю у собі;
- тягою до колективу однолітків і потреба бути на одинці;
- різкістю у спілкуванні (навіть грубість) і сором'язливістю, ранимістю тощо [24,с.48].
Процес усвідомлення власних рис характеру, своїх здібностей, розумінням мотивацій своїх вчинків супроводжується спробою порівняти себе з іншими. Це, в свою чергу, породжує прагнення знайти певний життєвий ідеал і бути схожим на нього.
В ході дослідження ми звернули увагу на те, що спроби учнів аналізувати власні інтелектуальні можливості супроводжуються різними самооцінками: то сумнівами у собі, то появою самовпевненості. Невпевненість досить часто призводить до розв'язності, порушення дисципліни, що пояснюється бажанням показати свою незалежність, які досить часто мають асоціальне спрямування. Самопізнання вихованців успішно здійснюється в процесі спілкування, у ході різних видів діяльності, що сприяє формуванню вмінь здійснювати самооцінку.
Одним з найбільш розповсюджених видів діяльності залишається навчальна робота на уроках та в позаурочний час, тому саме в пізнавальній діяльності учні з природно уповільненим темпом інтелектуального розвитку потребують гуманістичної допомоги. Тому її мета - сприяти розвитку більш динамічних пізнавальних дій, завдяки яким учні починають інтенсивно оволодівати знаннями та умінням відповідно до програми конкретних предметів.
Підтвердженням цього положення є думка В.Сухомлинського щодо роботи з так званими важкими учнями, які вимагають значно більше часу, ніж інші школярі. Йдеться як про виховання їх, так і про навчання. Він називав таких учнів "міцними горішками" педагогічної творчості й знаходив дуже гуманні й психологічно обґрунтовані шляхи роботи з ними [179:110].
Відомий педагог розробив чимало засобів активізації розумової діяльності учнів, яких досить часто педагоги практики відносили і відносять до важких "школярів". Серед них, на нашу думку є значна кількість тих, що віднесені до групи дітей з природно уповільненим темпом інтелектуального розвитку.
Як виявилося в ході нашої роботи, ефективним засобом допомоги виступає прийом занурення школярів у психічний стан подиву. Ми помітили, що такий стан найчастіше виникає, не тільки тоді, коли учень розглядає якісний та гарний зразок виробу, який йому необхідно виконати. Ще більший емоційний стан подиву і щирого задоволення виникає в учня, якщо він відчуває успішність своєї діяльності, якісний результат власної роботи, та воску оцінку виробів з боку оточуючих його дорослих і однолітків [179,с.111].
Такий вид діяльності сприяє розвитку віри школяра у свої
- Київ+380960830922