РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ДО СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ ЗАСОБАМИ
ДРАМАТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ
2.1 Критерії готовності майбутніх учителів початкових класів до використання
драматичної творчості з метою соціалізації учнів
У констатуючому експерименті брало участь 1238 студентів вищих навчальних
педагогічних закладів спеціальності “Початкове навчання” (489 студентів
Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка; 749
студентів Тернопільського державного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка), 46 учителів початкових класів м. Полтави та м. Кременчука,
87 учнів початкових класів загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 20 м.
Кременчука, авторської школи “Чарівний світ” м. Полтави.
Метою констатуючого експерименту було визначення рівня готовності майбутніх
учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального
мистецтва. Констатуючий експеримент складався з 2 етапів:
І етап – виявлення стану використання театрального мистецтва у
навчально-виховному процесі з метою соціалізації учнів початкових класів;
ІІ етап – визначення рівнів готовності майбутніх учителів початкових класів до
соціалізації учнів засобами театрального мистецтва.
На першому етапі констатуючого експерименту вирішувались такі завдання:
1) Визначити, чи усвідомлюють учителі та майбутні педагоги педагогічні функції
театрального мистецтва;
2) З’ясувати, чи розуміють учителі початкових класів та майбутні педагоги
важливість та необхідність використання соціалізуючого потенціалу ТМ у процесі
формування особистості учня початкових класів України;
3) Виявити, чи вміють учителі початкових класів на практиці використовувати
соціалізуючі можливості ТМ, враховуючи сучасний соціально-економічний,
соціально-політичний та культурний рівень України.
На другому етапі експерименту здійснювалась діагностика рівнів готовності
майбутніх педагогів до соціалізації учнів засобами ТМ. На цьому етапі ставилось
завдання – визначити критерії, показники та рівні готовності майбутніх
педагогів до соціалізації учнів засобами ТМ.
З метою реалізації наведених вище завдань першого етапу констатуючого
експерименту проводилось анкетування учителів початкових класів, вихователів
груп продовженого дня та студентів психолого-педагогічного факультету
Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка,
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Анкетування проводилось у письмовій формі за розробленими дослідником анкетами
(додаток А). Всього було одержано 1284 заповнених анкет.
Аналіз результатів анкетування учителів та студентів показав, що голоси з
приводу усвідомлення педагогічної сили театрального мистецтва поділяються на
три групи. Перша група (44,94 %) відповіла, що вони усвідомлюють педагогічну
цінність ТМ, його значення для розвитку особистості учня. Але їм важко уявити
процес використання даного засобу на практиці, респонденти цієї групи вказували
на бажання розширити свої знання з ТМ та на необхідність оволодіння методикою
комплексного впливу ТМ на формування особистості у навчально-виховному
процесі.
Друга група респондентів (35,98 %) відводила ТМ другорядну роль у
навчально-виховному процесі, надаючи перевагу традиційним методам та прийомам
репродуктивного характеру при роботі з книгою, при розв’язанні конфліктних
ситуацій тощо. На їх думку, елементи ТМ можна використовувати лише на уроках
гуманітарного циклу, це переважно вправи на формування виразності мовлення,
оскільки ТМ діти повинні займатися або в гуртках, або на уроках естетичного
циклу. Це професійний вид мистецької діяльності, і не кожен педагог володіє
відповідними знаннями та вміннями, не кожна дитина зможе професійно оволодіти
даними мистецькими уміннями та навичками.
Третя група опитуваних (19,08 %) зайняла нейтральну позицію, не висловлюючи
категоричних суджень. Респонденти цієї групи у принципі не мали нічого проти
використання ТМ у навчально-виховному процесі. Водночас, вони уникають
театралізованих видів діяльності у педагогічному процесі.
За допомогою моделювання педагогічних ситуацій було виявлено, як уміє діючий та
майбутній педагог реалізовувати соціалізуючий потенціал ТМ у
навчально-виховному процесі. Респонденти запропонували декілька варіантів
можливого вирішення тієї чи іншої ситуації. Лише деякі з них носили спробу
адаптувати дитину до соціуму, в якому вона існує на даний момент, і вселити
віру у власні сили через залучення її до драматичної творчості. Вказуючи на
правильний шлях вирішення проблеми, респонденти тим самим демонстрували рівень
готовності до соціального прогнозування, власний рівень засвоєння соціальних
цінностей, ступінь ототожнення свого світосприйняття з психологічним станом
дитини, продемонстрували власні життєві позиції, переконання, вміння поважати
та цінити життя дитини, вміння визнавати її думку та розуміти бажання.
Отже, результати першого етапу констатуючого експерименту дають можливість
зробити деякі висновки щодо стану використання ТМ у навчально-виховному процесі
з метою соціалізації молодшого школяра:
а) більша частина респондентів усвідомлює необхідність впровадження ТМ у
навчально-виховний процес;
б) у більшості випадків ТМ у практиці шкіл та позашкільних закладів
використовується учителями початкових класів під час проведення
розважально-пізнавальних заходів, шкільних свят, ранків, фрагментів відкритих
уроків тощо;
в) опитуваним бракує спеціальних теоретичних та методичних знань щодо
використання ТМ з метою педагогічної
- Київ+380960830922