РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ УМОВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ
РОЗВИТКОМ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В РЕГІОНІ
2.1. Концептуальні зміни та впливові чинники у підходах до управління розвитком
дошкільної освіти
Розвиток українського суспільства на сучасному етапі характеризується
інтенсивними процесами створення національної системи законодавства в тому
числі законодавства в галузі економіки, освіти, виховання та управління цими
процесами.
Як було розкрито у попередньому параграфі, цей період приніс як позитивні, так
і негативні тенденції в процес розвитку дошкільної освіти. Позитивним передусім
є те, що у Законі України “Про освіту” (ст. 29) дошкільна освіта визначена
структурною одиницею освіти. Вперше вищим законодавчим органом держави –
Верховною Радою України прийнято стосовно галузі дошкільної освіти Закон прямої
дії – Закон України “Про дошкільну освіту” (2001 р.). Як уже зазначалося, у
ньому дошкільна освіта визнана обов'язковою складовою частиною системи
безперервної освіти України [69, с. 5]. Ця норма є домінуючою для освітянського
законодавства багатьох соціально-економічно розвинених країн. Вона є основним,
принципово забезпечуючим дороговказом для дошкільної освіти України в
перспективному процесі її розвитку.
Під розвитком розуміємо ті позитивні зміни, які призводять до появи нових
якостей у самій системі (закладі), що дає їй (йому) можливість ефективніше
виконувати свої функції або набувати нових функцій [198, с. 208].
Проте не можна не констатувати того факту, що у період до проголошення
незалежності України, у той час, коли Закону “Про дошкільну освіту” не було, у
період, коли вона ще не була визначена як обов'язкова, кількість дітей,
охоплених суспільним дошкільним вихованням була значно більшою, ніж сьогодні.
Важливим для подальшого розвитку є попереджене визнання того факту, що на час
соціально-економічної перебудови в умовах незалежності, Україна мала сформовану
систему суспільного дошкільного виховання, яка задовольняла потреби суспільства
у догляді, оздоровленні, вихованні та підготовці дітей до школи. Незаперечним
фактом є і те, що перехід до нових економічних умов господарювання призвів до
(надіємося, тимчасового) погіршення економічної ситуації на переважній
більшості промислових та сільськогосподарських підприємств. Це призвело до
труднощів у виконанні визначених показників державного та регіональних бюджетів
всіх рівнів. А також, це призвело до різкого спаду кількості дітей в дошкільних
закладах, до закриття груп в них, а в деяких випадках закриття самих закладів.
Тенденція до зниження наповнюваності дошкільних установ стала відчутною в
багатьох регіонах України.
Створилася парадоксальна ситуація, коли, з одного боку, перед суспільством
законодавець ставить завдання – підняття системи дошкільної освіти на більш
високий рівень, а, з іншого боку, створюються такі соціально-економічні умови,
які об'єктивно призводять до зниження її рівня. Водночас можна констатувати той
факт, що ситуація з дошкільною освітою у різних регіонах України є різною. Це,
спираючись на статистичні дані Міністерства освіти і науки [185], ми
демонструємо показниками стану її функціонування та розвитку у наступному
вигляді (рис. 2.1)
Рис. 2.1. Охоплення дітей дошкільними навчальними закладами
(у відсотках до кількості дітей дошкільного віку).
Позначення: 1 – Київ, 2 – Севастополь, 3 – Сумська обл., 4 – Хмельницька обл.,
5 – Харківська обл., 6 – Україна в цілому, 7 – Вінницька обл., 8 – Одеська
обл., 9 – Чернівецька обл., 10 – Рівненська обл., 11 – Івано-Франківська обл.
Для порівняння ми взяли регіони України, у яких вищий показник охоплення дітей
дошкільною освітою по відношенню до охоплення в цілому по Україні, а також
нижчий. Аналіз рис. 2.1, котрий відображає охоплення дітей дошкільного віку
дошкільними навчальними закладами станом на 01.01.2002 р., за даними
Міністерства освіти і науки України, показує, що в окремих регіонах України
досить низький відсоток охоплення дітей дошкільною освітою [185, с. 46].
Зокрема у Вінницькій, Одеській, Чернівецькій, Рівненській та Івано-Франківській
областях. Якщо в Україні у 2001 р. 40 % дітей охоплено дошкільною освітою, то
Хмельницька область має на два відсотки вищі показники (42 %), в той час як
Рівненська – 32% та Івано-Франківська – 19%.
Ми дійшли до висновку, що регіональні недоліки у розвитку системи дошкільної
освіти мають не тільки об'єктивний соціально-економічний, а й суб'єктивний
характер, що є показником, в першу чергу, недосконалості управлінського підходу
до її збереження та розвитку. З метою розробки та обґрунтування функціональних
напрямів управління розвитком регіональної дошкільної освіти, щоб надати
дошкільну освіту всім дітям [89], нами здійснено аналіз змін
соціально-економічних та педагогічних умов цього процесу. На основі даного
аналізу визначено напрями концептуальних змін у підходах до управління
розвитком дошкільної освіти та чинники впливу на цей процес в умовах
трансформаційних переходів економіки України від планово-адміністративної до
ринково-орієнтованої моделі. Такими концептуально-значущими напрямами виділено:
методологічний, теоретичний, стратегії і розвитку, технології управління,
управлінських впливів, стилю управління, інноватики.
Характеризуючи представлені напрями (аспекти), ми констатуємо той факт, що
перш, ніж вирішувати конкретні проблеми управління розвитком дошкільної освіти
загалом та розвитком навчального закладу зокрема, органам державного управління
в регіоні та регіональним органам управління освітою потрібно усвідомити
тенденції змін загального характеру в усіх напрямах управління системою
- Київ+380960830922