РОЗДІЛ 2.
Теоретичне обґрунтування концепції "штучне кероване середовище"
2.1. Теорія "штучного середовища" та її впровадження у навчання
Модель професіограмної технології поєднання духовно-морального та
екстремально-психофізичного середовища - це той фундамент, на якому можна
будувати міцний будинок високого духу, моральності, культури, етики, що у
широкому розумінні буде зорієнтовано на професійну діяльність. Поєднання
духовного і психофізичного ми розуміємо як комплекс почуттів, принципів, які
складають духовно-моральні і національно-патріотичні якості людини та
спрямовують її психофізичний стан до виконання професійного обов'язку.
Така модель дає можливість неперервного удосконалення курсантів у духовному і
психофізичному просторі, яке формує стійкі морально-бойовий імунітет та
механізми вдосконаленого захисту, що створює безпеку особистості співробітника
ОВС та громадян. Численні факти злочинних зазіхань на життя і здоров'я
працівників ОВС України під час виконання ними службових обов'язків потребують
теоретичного аналізу і детальної розробки обґрунтованих науково-практичних
рекомендацій щодо забезпечення їх особистої безпеки. Особиста безпека це
система духовно-моральних, організаційно-правових, фізичних і
тактико-психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та
здоров'я працівника ОВС і підтримання високого рівня ефективності його
професійних дій.
Формування стійкої особистісної вдосконаленості, спрямованої на виживання у
небезпечних ситуаціях, здійснюється за допомогою самопереконання та
самонавіювання переліком конкретних морально-бойових порад та постійними
тренувальними заходами на спеціалізованих тренажерних комплексах нової
генерації, які відображають екстремальні ситуації та адаптують психофізичний
стан до впевнених дій [226; 229].
Тренувальні пристрої для навчання рухам з'явилися ще в далекій давнині. Уже
тоді люди прагнули прискорити процес навчання шляхом використання різних
механічних пристосувань. Наприклад, техніку захисту від ударів супротивника й
одночасно нападу на нього гладіатори древнього світу вдосконалювали за
допомогою спеціального пристосування у вигляді безупинно обертових мечів.
Лицарі середньовіччя освоювали техніку володіння списом за допомогою
спеціальної мішені, що при точному ударі падала, а при неточному наносила
лицареві чуттєвий удар по спині.
Спроби конструювати тренажери, що сприяють навчанню техніці рухів у низці видів
спорту, почалися ще в період першої сучасної олімпіади. Дедалі тренажерні
пристрої постійно ускладнювалися. Особливо інтенсивним цей процес був на
початку 60-х років, коли стало ясно, що загальноприйняте спортивне устаткування
не дає бажаного ефекту. Наступний за часом величезний інтерес і спалах
конструкторської думки проявився наприкінці XX–XXI ст., коли аматорський спорт
перейшов у професійний і досягнення рекордів і перемог стали на межі людських
можливостей.
Спеціальні дослідження В. Герасименка в співавторстві показали, що комплекс
тренажерів, який складається із 40 пристроїв різноманітних конструкцій,
об'єднаних у єдину взаємозалежну систему, дозволяє досягати ефекту, якого
неможливо одержати від окремо узятих пристроїв [60]. На такому комплексі
можливе як індивідуальне, так і групове тренування протягом тривалого часу
(залежно від поставлених завдань).
Що ж стосується фізкультурно-спортивної практики, то тут аналіз літературних
джерел (переважно публікацій про тренажери і технічні засоби) і матеріали
подаються останнім часом диференційовано. Диференціація технічних засобів стала
наслідком аналізу перспектив корінного перетворення системи підготовки
спортсменів на основі застосування тренажерів.
Так, у довіднику з тренажерів і тренувальних пристроїв у фізичній культурі та
спорті і в другому виданні книги таких авторів, як Т. Юшкевич, В. Васюк і В.
Буланов, де узагальнені винаходи в галузі фізичної культури і спорту, тренажери
від тренувальних пристроїв відокремлюють застосуванням засобів зворотного
зв'язку [279].
Отже, головним фактором є не сама по собі можливість контролю з доповненням
того або іншого пристрою каналом зворотного зв'язку, а покладені в конструкцію
штучність і керованість умов, у яких виконується основна або ж вдосконалена
вправа, за допомогою чого і здійснюється детермінація процесу протікання
виконуваної вправи у потрібному руслі.
У більшості літературних джерел основний акцент робиться на спрямованості
використання технічних засобів у тому або іншому виді спорту. Так, у
докторській дисертації І. Ратова й у підготовленому ним спеціалізованому
посібнику "Спортивні тренажери" дається виклад методичної концепції "керованої
взаємодії з зовнішніми силами", відповідно до якої відзначаються переваги
тренажерів у порівнянні зі звичайними вправами унаслідок великих можливостей
детермінації необхідних слідових тренувальних ефектів, забезпечуваних
застосуванням тренажерів [205]. Розвиток цієї концепції, на обґрунтування якої
було опубліковано низку робіт, став вихідною базою для формування теоретичної
концепції більш високого порядку, що обґрунтувала можливості й умови
застосування "штучного середовища" як фактора вдосконалення рухових можливостей
людини.
Постановка проблеми "штучне середовище" визначалася аналізом умов філогенезу
людини, у якому детермінуючу роль зовнішнього оточення визначили видовий
морфотип людини й основні межі його функціонального діапазону, а здобутий в
процесі онтогенезу в даних умовах дії сил гравітації руховий досвід сприяв, з
одного боку, зростанню максимальних
- Київ+380960830922