Розділ 2
Аналіз взаємодії органів державної влади та виборів
в існуючій системі народовладдя в Україні
2.1. Форми взаємозв’язку органів державної влади та виборів у контексті
реалізації народовладдя
Тісний зв’язок між інститутами народовладдя та органами державної влади
простежується від самого виникнення держави до сучасності. Не випадково автори
ґрунтовної монографії “Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в
Україні: проблеми теорії і практики” характеризують вибори як “вид установчої
влади народу, як державотворчу функцію суспільства” та пропонують доповнити
класичну теорію розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову ще однією
гілкою – установчою, виборчою владою, через яку проявляється народний
суверенітет [103, с. 30].
Російська політична школа вважає вплив виборів на державу, державну владу та її
органи як один із основних суспільних законів: “Одна з найбільш загальних
закономірностей політики полягає в тому, що особливості інституту виборів
визначають характер державної влади, структуру партій та партійних систем,
представництво інтересів виборців у парламенті та місцевих виборних органах”
[93, с.293]. Б. Гаєвський та В. Ребкало пов’язують вибори більш широко – не
тільки з державною владою, але й з культурою державного управління: “державна
влада як всенародне волевиявлення через максимально демократичні механізми
цього волевиявлення, і, практично – через культуру державного управління й не
менш демократичні механізми контролю за державниками і станом державності” [60,
с. 12].
У науці державного управління та суміжних з нею політологією, конституційним
правом, соціологією тощо практично відсутні дослідження форм взаємодії
інститутів держави і виборів. Виключенням тут є хіба що висвітлення правових
аспектів забезпечення виборчих прав у державі та дослідження Дж. Сарторі, А.
Лейпхарта та М. Уоллерстайна щодо впливу виборчих систем на формування типу
політичного режиму в державі [159, 111, 178].
Однак взаємозв’язок виборів та держави не обмежується виключно цими двома
сферами. Він набагато ширший та різноманітніший. Форми взаємозв’язку інститутів
держави та виборів слід розглядати як у вузькому, так і в широкому розумінні. У
вузькому розумінні мова йде про систему відносин, що складаються між
інститутами виборів та конкретними державними органами. Класифікація таких
відносин проводиться на основі класичного розподілу влад з урахуванням
специфіки державотворчої функції виборів. Цю специфіку виразно окреслила М.І.
Ставнійчук, яка відзначила, що “Вибори відбуваються за допомогою держави, під
контролем держави, проте основним суб'єктом виборів у широкому розумінні
виступають громадянин, суспільство, народ. Здійснення виборів не вкладається
сьогодні в рамки жодної з існуючих гілок державної влади, закріпленої в
Конституції, хоча при їх проведенні кожна з гілок влади має свої певні
повноваження” [103, с. 37].
Дійсно, взаємний вплив виборів та державних органів не вкладається у звичні
рамки трьох гілок влади. Вимагають окремого розгляду, наприклад, відносини
інституту виборів та інституту Президента, що стоять поза межами розгляду
відносин виборів і виконавчої влади. Другою особливістю є наявність такого
специфічного державного органу як Центральна виборча комісія, що відіграє у
виборчому процесі значну роль, яку можна співставити з роллю кожної з трьох
гілок влади та інституту Президента. Таким чином, вузьке розуміння
взаємозв’язку виборів та державних органів влади в інституційному плані
передбачає розгляд п’яти дихотомій:
Вибори – законодавча влада (парламент);
Вибори – інститут Президента;
Вибори – виконавча влада (державний апарат);
Вибори – судова влада;
Вибори – спеціальні органи державної влади (Центральна виборча комісія).
Широке розуміння взаємодії інститутів народовладдя та держави передбачає
розгляд не тільки (і не стільки) безпосереднього впливу виборчої кампанії на
формування та функціонування певних органів державної влади, але й всіх форм
опосередкованого впливу інституту виборів на державу. У найбільш узагальненому
вигляді таке розуміння базується на державотворчій функції виборів, яка
“проявляється саме у фундаментальному розподілі між суспільством і державою
функцій політичного владарювання і управління” [103, с. 31]. Класифікувати таку
взаємодію краще за все на структурно-функціональних засадах у парадигмальній,
юридично-правовій, інституційній, організаційній, імперативній, методичній,
політико-просвітницькій, інформаційній та процедурно-регулятивній формах.
Розглянемо взаємозв’язок інститутів виборів та держави за цими двома
класифікаціями більш докладно.
Дихотомія “вибори – законодавча влада (парламент)”. Вплив виборів на парламент
обумовлюється конституційним положенням про порядок обрання українського
парламенту на всенародних загальних виборах і може розглядатися в двох
складових.
Перша складова є виявом абсолютного впливу інституту виборів на парламент, що
полягає у повному обранні персонального складу Верховної Ради виключно шляхом
загальних відкритих демократичних виборів.
Друга складова є виявом опосередкованого впливу на функціонування парламенту.
Це означає (принаймні теоретично), що народ голосує на виборах не тільки за
конкретних представників у вищому законодавчому органі, а, насамперед, за певну
програму подальшого суспільного розвитку. Відповідно до такого суспільного
запиту має структуруватися парламент і навколо політичної програми, що отримала
найбільшу підтримку населення, повинна формуватися парламентська більшість, яка
отримує можливість сформування уряду і проведення таким чином своєї політичної
програ
- Київ+380960830922