розділ 2
Природні умови та методика досліджень
2.1. Грунтово-кліматичні умови зони проведення досліджень
Експериментальне господарство Інституту зрошуваного землеробства УААН, на
дослідному полі якого проводили польові досліди, розташоване в південному Степу
України. Відомо, що зрошення зосереджено в основному в зоні Степу, де на його
долю припадає 82,8% усіх поливних земель України, в тому числі в північному
Степу 30, південному – 28 і сухому Степу – 25% [197]. Із загальної площі
зрошуваних земель в Україні, яка в останні роки становить 2,6 млн.га, в
Херсонській області зосереджено 474 тис.га, тобто практично п’ята частина.
Для зони півдня Степу характерна незначна кількість опадів, низька вологість
повітря, часті суховії, теплі осінь та зима, а також тривалий безморозний
період. Так, у зоні Інгулецької зрошувальної системи в середньому за рік
випадає 350 – 400 мм опадів, а Краснознам’янської – 300 – 360 [136]. Найбільш
виразне представлення про кліматичні умови Степу України дано автором [277],
який писав – «климат здесь южный, степной, знойный, с малым количеством
атмосферных осадков. Хозяйство здесь зависит от засух и ветров, которые, не
встречая препятствий, дуют с большой силой, и в теплое время на глазах
высушивают почву, превращая ее в пыль. Зимою они сдувают снег в балки и овраги
и лишают пахоты даже этого источника влаги».
Середньорічна температура повітря тут коливається у межах 9,7 – 11,7о, а
найбільш жаркого місяця – липня – 22,6 – 24,0о. Безморозний період триває в
зоні Інгулецької зрошувальної системи 170 – 180, а Краснознам’янської – 185 –
200 днів. Це сприяє вирощуванню овочевих культур.
Зима в південному Степу України нетривала і малосніжна. Багаторічна
середньомісячна температура січня складає мінус 3,2о (Херсон) до мінус 3,6о
(Миколаїв). Ось чому грунт, як правило, промерзає на глибину лише 30 – 40 см,
рідко глибше.
Відлиги бувають часто. Сніжний покрив нестійкий. Тривалим він буває рідко, не
більше 3 разів за двадцятиріччя.
Весна наступає недружно. Погода стоїть холодна. Весняний сезон триває 55 – 60
днів. У квітні середньодобові температури повітря нижче 00С бувають рідко.
Початок вегетаційного періоду в північній частині Степу звичайно настає на
початку квітня, а в південній – у кінці березня. Квітень і особливо травень
теплі. Середньомісячна температура повітря становить відповідно +9,30; +16,20С;
а максимальна - +29,00 та +34,00 (Короткий агрокліматичний довідник України,
1976).
З весняних місяців найбільш дощовим, як правило є травень, коли випадає близько
20 мм опадів. Уже весною бувають суховії. За багаторічними даними у квітні і
травні, наприклад, у Херсоні вони спостерігаються протягом 7 днів кожного
місяця.
Літо тепле. Середньомісячна температура найжаркішого місяця липня становить
230С, а в окремі дні вона сягає 390С і більше. Такі високі температури повітря
приводять до пригнічення рослин навіть у випадку хорошої забезпеченості їх
вологою. Для зони характерні суховії, які можуть продовжуватися протягом 4 – 7
днів.
На літній період приходиться 34 – 40% всієї річної кількості опадів, проте дощі
випадають переважно у вигляді злив і їх опади використовуються рослинами не
повністю, так як опади не встигають поглинутися грунтами. До того ж високі
температури повітря і часті сильні вітри в цей період підсилюють випарування
вологи як із грунту, так і рослин. У південному Степу бездощові періоди можуть
тривати більше 40 днів.
Осінь тепла, продовжується 65 – 70 днів. У вересні температура повітря в першій
декаді складає 18,70, у другій – 16,80, а у третій – спостерігається перехід її
через 150. Тепле літо і початок осені при наявності вологи в грунті позитивно
впливає на розмноження грунтових мікроорганізмів та розклад ними органічних
речовин – заораних післяжнивних решток, гною тощо.
У середині жовтня можуть бути заморозки на грунті. Вони припиняють вегетацію
овочевих культур. Іноді після заморозків наступає тепла погода, яка
продовжується протягом 3 – 4 тижнів.
Сума активних температур (середньодобова вище 100) за середніми багаторічними
даними коливається в південній зоні Степу в межах 3200 – 35000, а в південній –
2900 – 31000. Тобто ресурсів тепла в зоні Степу достатньо для вирощування
післяжнивних культур, середньо-пізніх та пізніх гібридів кукурудзи, овочевих та
інших теплолюбивих культур.
Коротко охарактеризуємо погодно – кліматичні умови років проведення досліджень
(табл. 2.1, 2.2). 1994 рік виявився несприятливим для отримання повноцінних
сходів та формування продуктивних органів рослин томатів. У період появи сходів
(перша – друга декада травня) спостерігалась нестійка погода. У першій декаді,
середня температура повітря становила 11,80С, що на 2,70 нижче середньої
багаторічної. 5 травня на грунті відмічено заморозок. Перехід температури через
150С наступив на 4 дні пізніше середньобагаторічної. Максимальна температура
повітря у травні досягла 31,20С, а на поверхні грунту – 540. Опади в третій
декаді травня (18,2 мм) посприяли ущільненню грунту.
У червні також погода була не стійкою. Середньомісячна температура повітря
становила 18,60 або була на 1,40 нижче середньобагаторічної. Опадів випало 44,5
мм або 93% норми. З липня по вересень встановилася суха і жарка погода. 17 днів
було суховійних. Максимальна температура повітря 36,20С зафіксована 9 вересня.
На грунті температура вище 500 спостерігалась протягом 12 днів. Такі умови
теплозабезпечення при відсутності продуктивних опадів несприятливо впливала на
розвиток томатів.
У 1995 році весна наступила дуже рано – на 36 – 38 днів раніше звичайних
термінів. Середня температура квітня – травня була вищою, ніж
середньобаг
- Київ+380960830922