РОЗДІЛ 2. Правові основи, організація і тактика подолання
протидії
розслідуванню...............................................................………..
82
2.1. Правові основи боротьби з протидією розслідуванню.....…………..82
2.1.1. Кримінально-правові засоби попередження і подолання
протидії
розслідуванню.................................................................…..…….84
2.1.2. Кримінально-процесуальні засоби подолання
протидії
розслідуванню......................................................................…….
95
2.2. Організаційні і тактичні заходи подолання протидії
розслідуванню...............................................................................……...…121
2.3. Попередження протидії
розслідуванню................................….…....155
ВИСНОВКИ..............................................................................….…..…..177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................…..….……..181
ДОДАТКИ.....................................................................................……….213
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КВУ кримінально-виконавча установа
ОЗУ організоване злочинне угруповання
УБОЗ Управління по боротьбі з організованою злочинністю
ІТТ ізолятор тимчасового тримання
СІЗО слідчий ізолятор
ОВС органи внутрішніх справ
МУ-РУВС міськрайуправління внутрішніх справ
УМВС управління Міністерства внутрішніх справ
ОРД оперативно-розшукова діяльність
СНД Співдружність Незалежних Держав
ЗМІ засоби масової інформації
ВСТУП
Злочинність, особливо організована, являє реальну загрозу безпеці суспільства
та є одним з факторів політичної та соціально-економічної нестабільності у
державі. Питання боротьби зі злочинності набули особливої актуальності в даний
час, у зв’язку з кількісними та якісними змінами в структурі злочинності, що
характеризуються появою нових видів злочинів, удосконаленням способів їх
скоєння і приховування, зростанням професіоналізму злочинців, їх високою
технічною оснащеністю, формуванням організованої злочинності. Змінилися
динаміка та структура злочинних посягань, значно зріс ступінь їх суспільної
небезпеки та латентизації, зросла питома вага злочинів, які скоюються
організованими злочинними угрупованнями. Одночасно із зростанням злочинності
достатньо низькими залишаються показники розкриття злочинів, якість
розслідування, збільшуються строки провадження у кримінальних справах, зростає
кількість справ, які повертаються на додаткове розслідування.
Поряд з цим, однією з основних причин недостатньо ефективної діяльності
правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю є успішна протидія розкриттю
та розслідуванню злочинів з боку злочинців, інших осіб, які не зацікавлені у
встановленні об’єктивної істини в кримінальних справах, яка останнім часом
набула значних масштабів. З активною протидією зустрічалися 82% опитаних
керівників органів внутрішніх справ, 77,4% суддів, 62% оперативних працівників,
60,7% слідчих; протидіяли розслідуванню 23,3% громадян. Застосування лише
правових заходів боротьби з окремими формами протидії розслідуванню позитивного
впливу на поліпшення стану з її подоланням не справило.
Актуальність теми. Останніми роками криміналістика поповнилася деякими
важливими теоретичними дослідженнями з проблем протидії розслідуванню, зібрано
та проаналізовано певний матеріал. Відзначено актуальність подолання протидії,
запропоновані поняття “протидія розслідуванню” та “приховування злочинів”,
аналізуються види і форми протидії, розроблено деякі практичні рекомендації по
подоланню окремих з них.
Проте, в цілому, дана проблема ще далека до свого остаточного вирішення:
відсутнє єдине визначення протидії розслідуванню, яке включало б всі основні
риси даного явища, з якого була б зрозумілою його сутність і мета; не вивченими
залишаються механізм і форми протидії, особливо в умовах злочинності, яка
якісно змінилася. Увагу криміналістів займали питання подолання деяких проявів
протидії розслідуванню, переважно, у формі приховування злочинів (праці
Р.С.Бєлкіна, І.А.Бобракова, М.В.Даньшина, С.Ю.Журавльова, В.П.Лаврова,
І.М.Лузгіна, І.А.Ніколайчука та ін.). Практика ж діяльності правоохоронних
органів і проведені дослідження свідчать, що приховування злочину є лише
однією, далеко не основною формою протидії розслідуванню. Якісні зміни, що
відбулися у структурі злочинності, вплинули і на протидію розслідуванню, яка
зараз від окремих проявів переросла в систему активних, цілеспрямованих дій, є
обов’язковим елементом злочинної діяльності, внаслідок чого існуючі
рекомендації по подоланню протидії виявляються недостатньо ефективними.
Основним змістом протидії в даний час виступають різні форми впливу
(психологічні, фізичні, організаційні) на всіх учасників кримінального процесу.
Протидія найчастіше здійснюється в комплексі, що робить її найбільш
результативною та небезпечною.
В теперішній час для ефективного подолання протидії розслідуванню необхідні
нові засоби та методи, в тому числі нетрадиційні (використання поліграфу,
методу гіпнорепродукції та ін.). Системі протидії слід протиставити адекватну
систему засобів, методів боротьби з нею. Проте, незважаючи на актуальність
даного аспекту, такий підхід до вирішення проблеми протидії в криміналістиці не
розглядався і практично не розроблений. Для вирішення існуючої проблеми
подолання протидії розсліду