РОЗДІЛ 2
КВАЛІФІКОВАНІ ВИДИ ПРИМУШУВАННЯ ДО ВИКОНАННЯ ЧИ НЕВИКОНАННЯ ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВИХ
ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
2.1 Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2
ст. 355 КК
У більшості кримінально-правових норм за ступенем суспільної небезпеки
відповідальність диференціюється шляхом розробки законодавцем декількох складів
певного злочину. У теорії кримінального права за ступенем суспільної небезпеки
традиційно виділяють основний та кваліфіковані склади злочину.
Під кваліфікованими розуміють склади злочину, які наділені ознаками, що
посилюють відповідальність, тобто крім ознак основного складу містять також
ознаки, що характеризують підвищену суспільну небезпечність діяння порівняно з
основним складом [124, С.60].
У переважній більшості “специфічна” частина кваліфікованого (особливо
кваліфікованого) складу злочину міститься в диспозиції частини другої (третьої,
четвертої, п’ятої) тієї самої статті Особливої частини КК, що передбачає і
“специфічну” частину основного складу злочину. Такий традиційний підхід має
місце і у випадку законодавчого конструювання складу примушування до виконання
чи невиконання цивільно-правових зобов’язань на рівні ст. 355 КК. У ч.ч. 2 та 3
ст. 355 КК України описані відповідно кваліфікований та особливо кваліфікований
склади примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.
Орієнтиром підвищення ступеню суспільної небезпеки діяння є санкції відповідних
частин статті – за вчинення кваліфікованого злочину настає більш суворе
покарання, ніж за вчинення основного; за вчинення особливо кваліфікованого –
найбільш суворе покарання.
Окремої уваги заслуговує питання про механізм утворення специфічної конструкції
та конкретного змісту кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів цього
злочину. У теорії кримінального права виділяють декілька варіантів такого
механізму:
1) до основного складу злочину законодавцем “додаються” нові елементи – іноді з
відповідними зв’язками, що характеризуються відповідними ознаками. Таким чином,
кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину відрізняються від
основного як специфічною конструкцією, так і конкретним змістом.
2) специфічна конструкція основного складу злочину не змінюється, але окремі
елементи цієї конструкції законодавець характеризує за допомогою додаткових
“нових” ознак.
3) поєднання першого і другого варіантів [129, С. 109-110].
Конструювання кваліфікованого (особливо кваліфікованого) складу примушування до
виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань на перший погляд має
специфічний нетиповий механізм. У кваліфікованому та особливо кваліфікованому
складах злочину примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових
зобов’язань окремі елементи основного складу злочину, на перший погляд,
перестають бути обов’язковими. Мається на увазі те, що в основному складі цього
злочину, мова йде про погрозу насильством, а у кваліфікованому (особливо
кваліфікованому) складі з’являється така ознака як насильство.
В попередніх розділах, ми зупинялися на питанні щодо визначення змісту і
зазначали, що розглядаємо погрозу як форму психічного насильства. Отже,
виходячи із того, що різновидами насильства є насильство фізичне і психічне, а
також враховуючи те, що в основному складі мова йде про психічне насильство, а
в кваліфікованому, поряд із тяжкими проявами такого насильства (погрози
вбивством чи нанесенням тяжких тілесних ушкоджень), з’являється також ситуація,
за якої насильство із психічного перетворюеться у фізичне, типовість утворення
цих складів не порушується.
Але, на наш погляд, насильство слід розглядати як втілення тієї самої погрози,
яка є проявом психічного насильства, тобто погроза нікуди не зникає, вона
просто перетворюється у фізичне насильство. Таким чином, кваліфікований та
особливо кваліфікований склади аналізованого злочину мають типовий механізм
утворення.
Розкриття правової природи кваліфікованих складів неможливе без поглибленого
аналізу змісту поняття кваліфікуючих ознак. Кваліфікуючі ознаки мають подвійну
правову природу. З одного боку, вони входять до загальної сукупності ознак
злочину і тому повинні сприймати їх характерні риси.
Під ознакою складу злочину розуміють зазначену в законі, характерну для певної
категорії злочинів суттєву обставину, що відображає характер та ступінь
суспільної небезпеку вчиненого і впливає в кожному конкретному випадку наявних
обставин справи, відповідних даній ознаці, на законодавчу оцінку вчиненого.
З іншого боку, кваліфікуючі ознаки мають свої особливі риси, які розкривають
специфіку даного явища. Дані ознаки використовуються законодавцем для
диференціації відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпеки
вчиненого діяння.
Кваліфікуючі ознаки використовуються в кримінальному праві як засіб
диференціації відповідальності; із їх допомогою коректується об’єм
відповідальності, визначаються інші межі караності [139, С. 5].
У теорії кримінального права відсутня єдина точка зору на зміст терміна
“кваліфікуючі ознаки”. В юридичній літературі зустрічається й інший термін –
обтяжуючі обставини. На наш погляд, більш коректним є вживання терміна
“обтяжуючі обставини”, оскільки ця позиція не обумовлює виникнення проблеми
термінологічного співвідношення між складовими частинами, елементами та
ознаками складу злочину. В даному випадку і один і той самий термін “ознаки”
має різне значення.
Детальне вивчення змісту диспозицій ч. 2 та ч. 3 ст. 355 КК дозволяє виділити
відповідні групи обтяжуючих та особливо обтяжуючих обставин. До однієї групи
увійдуть обставини сформульовані як “за попередньою змовою групою осіб” та
“орг
- Київ+380960830922