Розвиток творчих здібностей учнів при вивченні елементів електроніки на уроках фізики і в позаурочній роботі

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ТА УЯВИ УЧНІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ
ЕЛЕМЕНТІВ ЕЛЕКТРОНІКИ
Навчальна діяльність як ефективний спосіб формування й роз­витку уяви і творчих
здібностей учнів
Методика розвитку уяви та творчих здібностей учнів при вивчені елементів
електроніки у шкільному курсі фізики в нашому дослідженні включає такі етапи:
Вибір явища або процесу вивчення, які недоступні для безпосереднього
сприймання.
визначення істотних ознак, умов протікання і спостереження явища;
аналіз можливості проведення реального фізичного експеримента;
вияв­лення проблем, які впливають на якість проведення і спо­стереження або
унеможливлюють реальний фізичний експеримент;
обґрунтування необхідності проведення мисленого експерименту і його втілення у
віртуальний комп’ютерний експеримент.
Створення плану проведення мисленого експерименту.
Створення системи аналогій і моделей.
Проведення мисленого експериментування з метою планування реаль­ного
експеримента і прогнозування його результатів.
Проведення реального експеримента за допомогою лабораторного об­лад­нання (при
можливості).
Реалізація дослідження у вигляді віртуального експеримента за допомогою
персонального комп’ютера.
Співставлення результатів віртуального експеримента з реальним.
Виведення висновків щодо проведеної роботи.
Специфіка розвитку творчої уяви передбачає використання евристичних прийомів як
компонентів творчого процесу: аглютинація, аналогія, гіпер­болі­зація,
схематизація, типізація, загострення (акцентування), про які було на­гадано у
параграфі 1.3.
Ю.Саламатов [146] конкретизує ці прийоми для можливості вико­ри­стання розвитку
творчої уяви, що мо­жуть бу­ти виявлені в ре­зуль­таті аналізу великої
кіль­ко­сті науково-фан­та­стич­них тво­рів, фільмів, які є своє­рід­ним
“па­тентним” фондом фан­та­сти­ч­­них ідей. Та­кими прийомами є:
1. Збільшення-зменшення (параметр, який змінюється – роз­міри обў­єкта).
2. Прискорення-сповільнення (параметр, який змінюється з ча­сом, шви­д­кість).
3. Динамізація - статика (незмінний обўєкт зробити мінли­вим, і на­впа­ки).
4. Універсалізація - обмеження (дія обўєкта поширюється на ве­­ли­кий клас явищ
чи, навпаки, дія універсального чинника об­ме­жу­єть­ся).
5. Подріблення - обўєднання (розділення на складові частини і на­в­па­ки).
6. Квантування - неперервність (якщо дія обўєкта була не­пе­рер­в­ною,
зро­­­би­ти її квантованою, дискретною, і навпаки).
7. Зміна якостей (змінити найменш змінювану якість обў­єкта чи
се­ре­­до­ви­­ща).
8. Інверсія - найбільш загальний прийом (функція, якість чи сам обў­­єкт
змі­­нюється на протилежний) та інші.
На практиці в чистому вигляді практично не застосовується жоден з них – всі
вони існують у взаємному поєднанні та чергуванні. Автор підкреслює, що
по­слі­довне застосування 3-5 при­йо­мів, ви­браних навмання, може да­ле­ко
завести від початкового образу, але… “тільки смі­ливо мислячу лю­дину”; і дає
такі поради:
– “ніколи не відмовляйтесь від обраного прийому під тим при­­­водом, що йо­го
неможливо застосувати до даного обўєкта, бо са­ме в абсурдності, в до­ве­ден­ні
про­тиріччя до неможливості і є “ро­дзин­­­ки” цих вправ, шукайте сміливі,
“ди­кі” рішення;
– ланцюжок прийомів треба продовжувати до тих пір, поки кіль­­­кісні змі­ни не
приведуть до появи нової якості, тобто, якості ці­ка­­вої, незвичайності, якої
не було в початковому обўєкті [146; 78-82].
У своєму дослідженні І.В. Коробова виділяє такі прийоми фантазування:
Оживлення (по щучому велінню...).
Збільшення - зменшення (учень має розміри молекули).
Обўєднання (хата на курячих ніжках).
Зміна законів природи (влітку випав сніг).
Внесення нової якості, запозиченої з інших обўєктів (роз­мо­вляюча риб­ка) [68;
55].
На основі аналізу літературних джерел, досвіду вчителів та влас­ного досвіду ми
поділяємо діяльність, направлену на роз­виток уяви та творчих здіб­нос­тей, на
такі види:
Генерування ідей прирозв’язанні проблемної задачі. Після поста­новки вчителем
проблеми на­да­ється можливість учням подати варіанти її роз­в’язку. В цьому
випадку цінується оригінальність і нестандартність. Такий вид ді­яль­ності
широко застосовується при поясненні но­вого мате­ріалу, де вчитель за
до­помогою запитань майєвтичного характеру намага­ється допомогти учням са­мим
“зробити від­кри­ття”. Генерування ідей позитивно впливає на процес
роз­в’я­зання творчих задач, в яких іноді через недостаток інформації необхідно
уявити і запропонувати свій власний варіант розв’язку. Під час проведення цей
вид діяльності проявляється у створенні власних варіантів проведення
дослідження.
Аналіз творів літератури та мистецтва (казки, фантастичні оповідан­ня, художні
фільми, малюнки тощо) з метою виявлення протиріч між написаним і дійсністю,
критики їх ре­аль­ності. При про­ве­ден­ні уроків формування нових знань,
значним чи­ном підвищуючи зацікав­ле­ність учнів до навчального матеріалу, в
пов­ній мірі насичуючи їх уяву і фантазію, необхідно кри­тично підійти до
аналізу реальності тих подій, які описуються в лі­те­ра­турі (особливо
художній) та художніх фільмах з метою виявлення істинності зображення явищ,
процесів та подій. Часто письменники та сце­наристи до­пус­кають значні помилки
у відтворенні фізичних законів в результаті своєї неком­пе­тентності або
бурхливої діяльності фантазії. Учень за допомогою вчи­теля (або самостійно)
оцінює наукову досто­вір­ність і правильність опису в лі­тературі тих чи інших
фізичних явищ і виявляє помилки та похибки авторів. Мате­ріалом для такого
об­го­ворення може служити прочитана художня, фантастична та публі­цис­тич­на
література, анімаційні, художні та документальні фільми. Резуль­татом