Розділ 2
Сучасний рівень ефективності виробництва, заготівлі та переробки зерна у
Львівській області
2.1. Виробничо-економічний потенціал зернопродуктового підкомплексу
У зерновому виробництві відбуваються ті ж загальноекономічні процеси, що і в
інших сферах та галузях народного господарства, однак з урахуванням специфічних
відмінностей, притаманних рослинництву. Характеризуючи ці особливості слід
відмітити, що засобами виробництва в зерновому господарстві є живі організми –
рослини. Вони розвиваються за біологічними законами, внаслідок чого економічний
процес відтворення тут тісно переплітається з природним процесом їхнього
розвитку. Інша особливість полягає в тому, що на рослинництво в цілому та
зерновиробництво зокрема мають великий вплив природні фактори. Це не тільки
погодні умови (кількість та час випадання опадів, сума активних температур),
але й такі, як родючість ґрунтів і кількість вологи.
Перелічені основні особливості зумовлюють сезонність виробництва зерна, яка, у
свою чергу, впливає на функціонування зернопродуктового підкомплексу
(ефективність використання техніки, трудових і матеріальних ресурсів).
Насамперед це виявляється в необхідності великого набору різноманітної техніки
і специфічних засобів виробництва, які використовуються в обмежений період
часу. Як наслідок, необхідні великі виробничі запаси різноманітного характеру,
які б заставили товаровиробників заморожувати значні матеріальні та фінансові
ресурси, уповільнювати оборот засобів та підвищити ресурсоємність галузі.
Зерно на шляху від сільськогосподарського товаровиробника до споживача кінцевої
продукції зернопереробки проходить через складну систему, яка включає функції
купівлі-продажу зерна (насіння), його зберігання, переробки та реалізації
продукції переробки (рис.2.1).
Умовні позначення
зерно
комбікорми
борошно, крупа
52
хліб та хлібобулочні вироби
Рис. 2.1. Схема руху зерна і продуктів його переробки в зернопродуктовому
підкомплексі
Взаємозв’язки із виробниками зерна і споживачами продукції зернопереробки
суттєво впливають на формування ефективності господарської діяльності
підприємств зернопродуктового підкомплексу, а важливими аспектами дії цього
фактора є ціновий та сировинний.
Групі зернових культур притаманний різноманітний видовий і сортовий склад,
завдяки чому вони досить легко пристосовуються до ґрунтових та кліматичних
умов. Зернові культури широко застосовують у сівозміні, відходи зернопереробки
ідуть на корм і є важливим джерелом утворення гумусу. Зерновиробництво є однією
з найбільш механізованих галузей рослинництва, де створюються реальні умови для
впровадження системи машин й індустріальних технологічних процесів на різних
стадіях виробництва. Внаслідок цього ефективне функціонування галузі в сучасних
умовах певною мірою залежить від умов функціонування ряду інших сфер економіки.
Це в першу чергу галузі, які забезпечують зернове господарство машинами,
паливно-мастильними матеріалами, мінеральними добривами.
Важливими складовими зернопродуктового підкомплексу є сфери заготівлі,
зберігання й переробки зерна, представлені підприємствами елеваторної,
борошномельно-круп’яної, хлібопекарної, макаронної та комбікормової
промисловості. Ці господарюючі суб’єкти здійснюють закупівлю зерна у
сільськогосподарських товаровиробників, провадять його первинну обробку і
зберігання з подальшою переробкою на борошно, крупу, хлібобулочні вироби,
комбікорм й інші вироби. Особливість цієї сфери полягає у тому, що зерно та
продукти його переробки в кінцевому результаті характеризуються спільним
економічним призначенням. Зерно є вихідною сировиною, а борошно – проміжним
продуктом, який використовується для отримання готових виробів.
Переробка відіграє важливу роль у загальному ланцюзі руху зерна – від його
виробника до споживача. Завжди частина продукції рослинництва, перш ніж
потрапити до споживача, підлягає певною мірою переробці. Нині значно
збільшилася частка зерна, яка надходить на переробку. Внаслідок чого основним
завданням промисловості стало безперервне постачання населенню якісних
продуктів. Стадія переробки, продовжуючи процес виробництва
сільськогосподарської продукції, надає їй нової споживчої вартості. Зерно
підлягає промисловій переробці неодноразово і на кожному етапі є новим
предметом праці. При цьому кожний етап переробки висуває до попереднього
особливі вимоги. Елеватори, млини, круп’яні та комбікормові підприємства є
початковими пунктами на шляху руху зерна від виробництва до споживача. І від
рівня їхнього розвитку й вимог до якості кінцевого продукту залежить
результативність діяльності усіх інших ланок підкомплексу.
В економічно розвинутих країнах галузям третьої сфери належить найбільша питома
вага у структурі кінцевої продукції. Це пояснюється великими зрушеннями у сфері
споживання харчових продуктів, у характері та структурі попиту та смаках
споживача. У харчовій промисловості США частка продуктів, які повністю придатні
для споживання або потребують короткотермінової кулінарної обробки, становить
97% продовольчої продукції. Внаслідок цього асортимент харчової промисловості
зріс від 4 тис. до 1012 тисяч найменувань [152, с.275].
Теоретичні дослідження доводять, що поряд із загальними принципами кожний
продуктовий підкомплекс має певні особливості функціонування в ринкових умовах.
З огляду на це доцільно розглянути сутність ринкових відносин у
зернопродуктовому підкомплексі.
Внаслідок економічної кризи останніх років у зернопродуктовому підкомплексі
спостерігаються такі негативні