РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
ГЕОГРАФІЇ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Модель формування професійної компетентності майбутніх учителів географії
засобами проектної діяльності
У руслі розглядуваної нами проблеми особливого значення набуває можливість
побудови “ідеальних моделей” об’єктів, що вивчаються, і серед них – моделей
формування професійної компетентності (ПК) майбутніх учителів географії
засобами проектної діяльності.
Одразу ж відзначимо, що питання, пов’язані з моделюванням, широко обговорюються
у загальнофілософській літературі та роботах з методології різних наук. Ще на
початку 70-х років А.І Уємов у своїй монографії провів логічний і
методологічний аналіз майже усіх відомих на той час трактувань поняття моделі
[210]. На основі цього аналізу він обґрунтував поняття моделі, що охоплює
найбільш істотні загальні ознаки цього поняття з усіх існуючих визначень. Нове
визначення має такий зміст: ”Модель - це система, дослідження якої служать
засобом для отримання інформації про іншу систему” [210, 48]. Сьогодні
моделювання використовується в усіх без винятку науках і на усіх етапах
наукового дослідження. Евристична сила цього методу визначається тим, що за
його допомогою вдається звести вивчення від складного до простого, небаченого і
невідчутного до видимого і відчутного, незнайомого до знайомого тощо.
Г.В.Суходольський трактує моделювання ”як процес створення ієрархії моделей, в
яких деяка реально існуюча система моделюється в різних аспектах і різними
засобами” [205, 120]. Практична цінність моделі в будь - якому педагогічному
дослідженні в основному визначається її адекватністю вимірюваним сторонам
об’єкту, а також тим, наскільки правильно враховані на етапах побудови моделі
основні принципи моделювання (наочність, визначеність, об’єктивність), які у
багатьох випадках визначають як можливості і тип моделі, так і її функції у
педагогічному дослідженні [132, 20]. Під моделлю, стверджує В.О. Штофф,
вважається уявно наведена або матеріально реалізована система, яка,
відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, здатна замінити його так, що
її вивчення дає нам нову інформацію про об’єкт [232, 19].
Процес моделювання – це відтворення характеристик одного об’єкта на іншому,
спеціально створеному для їх вивчення [90]. За своїми завданнями розробка такої
моделі носить прикладний характер, тобто моделювання обумовлено раніше
визначеною метою та орієнтовано на практичне застосування результатів. Однак
такий характер моделі не виключає і теоретичних досліджень, результати яких
подані у цьому параграфі.
Модель має декілька застосувань: по-перше, вона чітко визначає компоненти, які
складають систему, по-друге, достатньо схематично та точно подає зв’язки між
компонентами, при цьому зв’язки всередині модельованого об’єкта можна порівняти
зі зв’язками всередині моделі, по-третє, модель генерує, породжує питання, і,
нарешті, вона стає інструментом для порівняльного вивчення різних галузей
явища, процесу.
При цьому, моделі можуть бути матеріальними та ідеальними, речовими і
знаковими, мати форму просторового аналогу, образу, математичного або особливим
чином побудованого словесного опису. Подальше дослідження моделі дає нову
інформацію про об’єкти і процеси, дозволяє вивчати закономірності, недоступні
для пізнання іншими способами. Моделювання, як одна з основних категорій теорії
пізнання, використовує спеціально побудовані моделі, які вивчаються для
визначення або уточнення характеристик і раціоналізації способів заново
конструйованих об’єктів.
Таким чином, моделювання стає специфічним методом дослідження організованих
об’єктів. Нова інформація виникає на всіх етапах конструювання моделі:
у ході емпіричного дослідження об’єкта;
у формі самої моделі, яка дає елементи новизни вже в силу організації існуючого
знання;
як результат подальшого розумового модельного експерименту [90, 81].
Моделі подібного роду, за класифікацією В.О. Штоффа, можна віднести до розряду
ідеальних знакових моделей. Вони є ідеальними (не дивлячись на те, що
зафіксовані за допомогою матеріальних засобів) тому, що виступають як модельні
подання, і всі перетворення у них, всі переходи в інший стан здійснюються
завдяки свідомості людини.
Модель, на думку Г.О. Балла, може бути як вторинна відносно модельованої
системи, так і первинна. Моделями, що є первинними відносно модельованих
систем, виступають проекти, приписи, прогнози тощо [15, 15]. Цей аспект
особливо важливий, бо сьогодні у педагогічних дослідженнях все яскравіше
виявляється тенденція переходу на шлях попереднього проектування навчально -
виховного процесу з подальшим відтворенням проекту [15, 15]. У цьому розумінні
треба говорити про моделі майбутніх результатів.
Можна виділити такі етапи моделювання:
попередній аналіз процесу;
створення і подальше вивчення моделі;
перенесення отриманої інформації на досліджуваний процес;
аналіз достовірності, ефективності моделі;
корекція моделі.
До моделювання звертаються тоді, коли неможливо одразу приступити до пізнання
сутності зацікавленого об’єкта та немає умов для безпосереднього оволодіння
ним. Педагогічний зміст моделі виявляється в тому, що вона дозволяє виділити
актуальні та перспективні завдання навчально - виховного процесу, виявити,
вивчити та науково обґрунтувати умови можливого зближення між вірогідними,
очікуваними та бажаними змінами об’єкта, що вивчається.
Відзначимо, що ідеалізовані моделі об’єктів, явищ, процесів застосовуються
майже в абсолютній більшості досліджень, що використовують системний підхід,
оскільки відомо, що будь-яка сист
- Київ+380960830922